Ми не завжди задумуємося, що насправді важливіше - краса зовнішня чи внутрішня. Надто, коли йдеться про людину, що має фізичні вади. Але це люди, що так само хочуть повноцінно жити, які мають надзвичайно щиру вразливу душу й добре серце. Саме такий хлопчик є героєм оповідання Спиридона Черкасенка «Маленький горбань». Павлик народився з жахливим горбом на спині, адже його батько був п’яницею. Але він так любить життя, вміє радіти. На початку оповідання автор показує, як маленький каліка із захопленням слідкує за грою в м’яча, як щиро сміється, ніби світиться. Дуже прикро, що за більшістю ігор Павлик може лише спостерігати, адже хлопці цураються його, зневажають через фізичну ваду.<span>
</span>
У кожного з нас одна єдина Батьківщина. По-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. По-друге, Батьківщина – це наша рідна країна. Батьківщину змінити неможна, як неможна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. І я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. Для мене Батьківщиною є моя рідна Україна.Я щасливий від того, що народився і живу саме в Україні. Я люблю рідну землю за її неосяжні, красиві і безмежні простори. Вийдеш в поле, і очі не можеш відірвати від справжнього моря зрілого жита, яке стоїть, наче непідступні стіни. Увійдеш в це жито, і майже ховаєшся серед його колосків: тільки синє небо стає твоїм дороговказом. Така краса милує і заворожує мою душу.Ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. А як прекрасно тут виглядає горобина! З весни до осені вона ошатна. Кожен день ягоди на ній стають все яскравіше. А потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. Горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. На веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. Хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?<span>Біля горобини здригається своїм листям осика. Всі ми знаємо, що осика постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. Тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. Вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. - дальше можешь ещё какое-то описание природы добавить, это уже на твое усмотрение
</span>Я дуже люблю свою країну попри те, що може, для кого десь і краще. Я впевнений, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі.
Епітети: вороненький, вірненький, молоденький
персоніфікація: <span> коник плаче
гіпербола: п</span><span>орубаний, постріляний
порівняння: </span>взяв собі паняночку, в<span> чистім полі земляночку</span>
Як на мене, любов – це таємниця. Проте для себе я її розумію так: любов – це небайдужість. Коли ти відчуваєш тепло, радість, наповненість поруч з кимось, коли проводиш з людиною час<span> та знаєш, що жодна хвилина не втрачена марно, коли хочеться бути поруч знов і знов, а також бажаєш людині щастя та хочеш допомогти їй – це й є любов. Це такий стан душі, коли поруч із кимось у тебе є все для щастя, а весь світ радіє з тобою .</span> Кажуть, без любові життя<span> нічого не варте. Та ніхто не може визначити, що то за почуття, яке захоплює людину та робить її щасливою, що руйнує долі, коли вмирає.
</span><span>Любов буває не лише до іншої людини. Буває любов до Батьківщини, свого рідного краю, того клаптику землі, на якому тобі дорога кожна квітка. </span><span>Мабуть, любов – це те спільне для нас усіх, що ми всі відчуваємо та розуміємо. Тож я зрозумів, що необхідно берегти це світле почуття в серці, турбуватися про людей, яких любиш, оточувати себе лише улюбленими речами та витрачати свій вільний час на улюблені заняття. Таким чином можна наповнити своє життя любов’ю.</span>