Коломийка складається з 2 рядків по 14 складів. Прошколу можна написати щось таке:
Коломийки ми вивчали, багато читали
Та своїх понаписали, та і заспівали
каже вчителька: пишіть, діти, коломийки
не напишеш коломийки - я поставлю двійки
Поспішав до школи вранці, аж забув портфеля,
Як тепер писати твір? отож я тетеря
Є у нас у класі учень, вчитися не хоче,
Всі задачки розвїязали, ну а він регоче
Задали нам написати сотню коломийок
Написали, проспівали, дайте нам п'ятірок
1. Ніч у маленькій хатині
2. Хлопчик біля каганця з батьками
3. Хлопчик читав книжку українською мовою
4. Розмова Петра з батьками
5. Заборона батька, щоб Петрик читав
6. Уява Клима
7. Похвальний лист Петрика
8. Бажання батька, щоб син був писарем
9. Тяжкі думки Клима
10. Зустріч Клима з вчителем
11. Темрява в душі селянства
В одному лісі жив їжачок та зайчик. Одного разу вони зустрілися та подружилися. Вони постійно гралися, бавилися, проводили разом час. Але одного разу зайчик зник... Їжачку було сумно без зайчика, та він вирішив його знайти. Він бродив по лісу, постійно гукаючи зайчика. Коли їжачок повертався додому, та плакав від горя, сумував за зайчиком, їжачок випадково набрів на дім мисливця. Він почув, що в домі хтось плаче. Подивившись у вікно цього будинку, він побачив там свого друга - зайчика. Їжачок хотів допомогти зайчику, та врятувати його від мисливця, який хотів зробити з нього суп. Їжачок взяв камінь, та вибив шибку вікна в будинку, після чого зайчик вистрибнув через вікно, та вони разом побігли як най далі від того дому. Їжачок та зайчик були раді, що вони знову разом, та поклялися більше ніколи не покидати один одного...
Тирлика очень интересный персонаж
Наше життя дуже насичена річ: ми маємо дуже багато контактів, пригод, зустрічей і таке інше. Також все життя ми навчаємось, ми навчаємось бути людиною. І це найголовніше.
А що ж таке «моральні цінності» і з чим їх їдять? Моральні цінності ми починаємо збирати з самого дитинства: нас вчать, що треба поважати старших, нас вчать, що треба поступатися місцем у міському транспорті і таке інше. Це для нас як аксіома, яку не треба доводити. Ми знаємо, що це так і по-іншому бути не може. Зі зростанням, кількість цінностей збільшується, ми починаємо розуміти набагато більше речей у цьому світі. Але у кожної людини «набір» цих цінностей дуже індивідуальний. Це залежить від виховання, навколишнього середовища та ряду інших речей.
Для мене цінності, які були дані мені в дитинстві – це фундамент, фундамент фортеці мого характеру. Так, саме фортеці, бо характер у мене досить складний, але я вважаю, що він не спотворений різними чинниками. І от з кожним роком я поступово накладав на цей фундамент нові шари цінностей, які і допомагають мені тримати свою фортецю у цілості, які заважають «лже-цінностям» проникнути у мої стіни та зруйнувати її з середини. І зараз моя фортеця активно будується, бо нові «цеглини» постійно підвозить моє життя, стикаючись з різними навколишніми проблемами та невдачами.
І я впевнений, що не дивлячись ні на що, навіть якщо моя фортеця впаде, той фундамент, що був закладений в дитинстві буде стояти вічно і у мене завжди буде шанс відбудувати свою фортецю знову.