Повтори: «Гей, долиною, Гей, широкою» «…Женці жнуть», «Гей..», «Під ними…», «…Необачний!» Риторичні оклики: «Веде своє військо, Веде запорізьке хорошенько!» «…Необачний!» «Не журися!» «Під ним кониченько» Під ним вороненький, Сильне-дужий!» Епітети: «зелена гора»; «долиною широкою» Звертання: «Гей, вернися, Сагайдачний», «Гей, хто в лісі, озовися»
Кожен сам формує свій світогляд та визначає свої життєві принципи. Існують такі речі, що змінити в своєму житті просто неможливо. Кожна людина народжується в родині, що обирає доля. Дитина, наче молоде дерево, приростає до своєї рідної землі.
Батьківщина – це не просто держава. Протягом певного часу кордони країн змінюються, та в серці назавжди залишається шматочок теплого почуття, що пов’язано з Батьківщиною. Куди б людину не занесла доля, та все одно манить завжди рідний край.
Найдорожче, що є в житті кожної людини це батьки. Саме вони найближчі люди, найкращі друзі та опора і підтримка. Вони дають життя та приводять дитину в жорстокий дорослий світ.
Недооцінити значення батьків в житті неможливо, в будь-яких випадках перше звертання в різних ситуаціях однозначно до батьків. Ці близькі люди і формують відношення до Батьківщини. Можна порівняти значення батьків та рідного краю в житті родини.
Ці почуття зрозуміло різні, одна любов до близьких людей, інше почуття патріотизму, та їх об’єднує загальне направлення. Це почуття вдячності і в той же час відповідальності. Та вже неважливо, де ти саме народився, це почуття не залежить від обставин. Воно абсолютне і народжується з самого дитинства. Людина може жити в будь-якій країні, але Батьківщина назавжди залишиться в її серці.
Сьогодні існує багато суперечок з приводу критики Батьківщини, політики та в цілому відношенню людей до рідної землі. Батьківщину не обирають, її можна поважати чи байдуже ставитися. Та кожен обирає свою філософію життя.
Не поважати Батьківщину це так само як не поважати батьків. Хіба можна осуджували вчинки близьких людей чи звинувачувати суспільство за складні умови існування? Є речі, що залишаться в житті кожної людини назавжди. Вони світлим променем проходять через все існування та ведуть по життю. Вони вписані в історію кожної людини та визначають її суть, корені та історію виникнення.
Для побудови успішного майбутнього потрібно з гідністю оцінити свою землю і батьків. Саме повага забезпечить міцну культурну платформу розвитку нащадків.
грицик хлопчик у якого не було батькив , сміливий , допитливий , розумний. санько ліпший друг грицик з ним мало хто хотів дружити тому що вважали що він мамин синочок.
Ответ:
Объяснение:
Тарас Григорович Шевченко був гарним письменником
Конячки і верблюди
Підручник з математики для другого класу починався з задачі на віднімання. Умову задачі я пам’ятаю напам’ять: «на каруселі було 4 конячки і 3 верблюди. На скільки більше на каруселі було конячок, ніж верблюдів». Це задане на дім завдання і мені, і моїй матері коштувало силу-силенну часу і нервів. Проблема була в тому, що я геть не розумів, саме що від мене в ньому вимагалося, і мати дійшла до сказу, намагаючися це мені пояснити. По суті, утворилося нескінченний цикл повторення наступного діалогу:
Мати: на каруселі було 4 конячки і 3 верблюди. На скільки більше на каруселі було конячок, ніж верблюдів?
Я: Один!
Мати: як ти дізнався?
Я: (страдницьке і приречене мовчання)
Мати: Щоб дізнатися, на скільки одне число більше або менше за друге, треба від більшого числа відняти менше!!!
Під кінець мати вже перебувала в нестямі, горлала, жбурляла книгу і била мене, я ж рюмзав і пускав соплі, але потрібної відповіді дати не міг. Підсвідомо я відчував, що як відповідь підходить цифра «1», яка якимось чином, що неможливо висловити раціонально, розділяє цифри «3» і «4», але пояснити це конкретним математичним способом я не міг.
Навіть зараз, через багато років, перед очима стоїть ілюстрація до задачі, що зображає карусель з конячками і верблюдами, немов я бачив її пару хвилин тому. І всякий раз, коли я бачу дитячий атракціон з фігурками, я згадую цю задачу.