Ответ:
Рік починається зараз,це свято
і для дорослих,і для малих,
зробимо стіл святковий разом,
давайте! Виходьте усі!
вшануємо пам'ять Христу,в це свято
оминають негоди,це свято,радість несе для всіх
Р.S.("радість несе для всіх",в одной строке)
Дружба - це велика цінність
Виключити з життя дружбу все одно, що позбавити світ сонячного світла.
Цицерон
Однією з основних духовних потреб людини є спілкування. Спілкування з тим, кому можна довіряти, хто завжди зрозуміє та підтримає, на кого можна покластися у будь-якій життєвій ситуації. Саме таким і повинен бути справжній друг — щирим, відданим, порядним. У великому світі людині важко знайти собі такого друга, але ще важче — не втратити його через якусь дрібницю, не «розміняти» стосунки з ним. Справжнім є саме той друг, із яким разом пройшли і радощі, і печалі, і який і в радощах, і в печалях залишився поруч.
Хоча кожен із нас у якомусь сенсі є егоїстом, справжня дружба — це такі стосунки, які вимагають відданості, а іноді, навіть, і самопожертви.
Хто просить, а давати забуває, матиме тільки те, що має. (Колумбійське прислів'я)
У дружбі інтереси товариша повинні важити не менше, ніж власні, бо саме принципи рівності та взаємоповаги, ставлячи людей на найвищий щабель, допомагають зберегти у серці почуття безкорисливої любові до друга.
Ми просимо друга прийти до нас, пропонуємо свої послуги, обіцяємо розділити з ним стіл, дім, майно; справа за малим — за виконанням обіцяного. (Жан де Лабрюйер)
Не можна плутати щиру дружбу із приятельськими стосунками, тому що приятелів у людини може бути безліч, але справжній друг — завжди один. У приятелів можуть бути схожі інтереси, спільне місце роботи або навчання, але між ними немає справжнього духовного єднання, яке робить людей одним цілим (наскільки це можливо). Дружба — це тонка та тендітна річ, і, знайшовши у багнюці цей «діамант дорогий», потрібно докласти максимум зусиль для того, щоб він не втратив свого блиску. Так, близькі стосунки вимагають відмови від брехні, фальші, недовіри.
Не довіряти другові більш ганебно, ніж бути ним обдуреним. (Ф. де Ларошфуко)
Для кожної людини одним із найтяжчих випробувань є самотність. Недаремно ж людей, засуджених до страти, здавна карали ув'язненням у одиночній камері. Людина — це суспільна істота, і вона потребує товариства. У літературі існує багато прикладів того, як важко людина переживає самотність. Наприклад, граф Монте-Крісто з одноіменного роману О. Дюма або Робінзон Крузо Д. Дефо. Обидва героя були приреченими на невизначений термін бути наодинці із самим собою, і за справжній подарунок небес вважали своїх вірних друзів, яких зрештою зустріли — абата Фаріа та П'ятницю.
Але чи не буде лише спробою втечі від самотності намагання у першій-ліпшій людині знайти друга? Адже потрібно пам'ятати, що справжня дружба випробовується роками спілкування та складними ситуаціями, з яких обидва виходять із гідністю. Тож не варто звірятися людині, яку знаєш не досить довго та стосунки з якою базуються тільки на припущенні, що вона є гідною.
Не так тії вороги,
Як добрії люди
— і обкрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять...
і на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
(Т. Шевченко)
Отже, потрібно з обачністю ставитися до потенційних друзів, але, знайшовши близьку людину, варто докласти зусиль для того, щоб не втратити її. І для цього існує тільки один шлях: щоб мати вірного друга, треба самому бути вірним другом.
Испытания юного капитана (по роману Жюля Верна «Пятнадцатилетний капитан») Древний философ Вергилий говорил: «Отважным судьба помогает…». Примером этого является роман Жюля Верна «Пятнадцатилетний капитан».
В своей книге французский писатель рассказал о чрезвычайных приключениях юного Дика Сенда и его друзей в открытом море и трущобе тропической
Африки. Герои книги прошли невероятно трудный и длинный путь - от берегов Новой Зеландии к Калифорнии. Они преодолевали на своем пути и океанские пространства, и африканские джунгли, населенные дикими племенами людоедов и злыми хищниками.
Эти люди не были профессиональными моряками или опытными путешественниками. Мисис Уэлдон и ее пятилетней сын попали в беду, ей не на кого было рассчитывать, кроме
Дика Сенда, пятнадцатилетнего юноши, который служил младшим матросом на корабле ее мужа. И Дик Сенд понял это, и оправдал доверие более взрослых людей. После гибели экипажа «Пилигрима» ему пришлось стать капитаном шхуны и взять на себя ответственность за жизнь миссис Уэлдон и ее малолетнего сына и стать капитаном своей небольшой команды после того, как шхуна разбилась об рифы, а ее пассажиры оказались в трущобе тропической Африки.
Немало испытаний выпало на их судьбу. Но тяжелее всего было пятнадцатилетнему капитану, так как от его действий, его решений зависели судьба и жизни людей, которые доверились ему. И он оправдал их ожидания. Дик Сенд «был уже почти мужчиной в ту пору, когда его ровесники еще оставались детьми» пишет о нем Жюль Верн. Сын неизвестных родителей, который вырос в воспитательном доме, мальчик еще в детстве твердо решил «выбиться в люди» своими силами. «Трудная работа моряка уже подготовила его к жизненным битвам».
Автор пишет, что «у него было лицо человека не только сильного, но и отважного». Отважный человек сначала думает, а потом действует. «Отважным», а не просто храбрым почти всегда улыбается судьба» вслед за Вергилием повторяет Жюль Верн. Дику Сенду пришлось думать о многом, когда он один уцелел из всего экипажа шхуны и остался капитаном. Ведь он не успел еще усвоить всех премудростей морского дела.
Ему приходилось полагаться во многом на интуицию, естественную сообразительность, наблюдательность. Даже через несколько лет, когда Дик получит диплом настоящего капитана, его будут мучить укоры совести: «Если бы на борту «Пилигрима» я знал все то, что должен знать настоящий моряк, скольких несчастий удалось бы избежать!»
Но в том и заключается заслуга юноши, что он, не имея ни достаточных знаний, ни опыта, с честью справился с возложенными на него судьбой обязанностями капитана и вывел свою «команду» из всех испытаний с минимальными потерями. Сам Дик Сенд и не подозревал, что «сделал что-то такое, что называют блестящим подвигом». Его решительность, мужество, твердость сделали из него настоящего героя.
А усердие и трудолюбие помогли получить необходимые знания и диплом капитана, уважение людей. Но по характеру Дик оставался простым и скромным юношей. Ведь он только начинал трудный путь настоящего капитана одного из кораблей Джеймса Уэлдона.
