Я гадаю, що його життя у такій ситуації перетворилось би на якесь марево. Почуття любві до Уляни врешті переміг би страх за плазунське життя у армії. Корній ніколи не забув би про небезпеку і жив би "з тяжким серцем", вбиваючи людей. Справжнє життя, яке воно є насправді, теж швидко було б забуто, а його прояви були б затьмарені наслідками війни. Весь час Корній згадував би про те, що мучить його совість, а саме: розстріл комуніста Матвія Киянчука, у якому він брав участь. Цей спогад руйнував би душу Дізіки доти, доки не зламав би раз і назавжди. А що сталося би з ним далі- він все одно, одного дня, зник би безвісти
Ну незнаю думю саша и сiроманец будут неразлучны и у них будут еше много пригод
<span>Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли світ навколо в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. </span>
сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість
Шевченко надзвичайно талановитий митець і я читаю його цікаві твори з захватом. Останій твір, який запав мені в пам'ять - це "Катерина". Чистосердечною і наївною була головна героїня, покохавши жорстокого іноземця. Її палке серце було розбито безглуздість і ненавистю сучасного світу. Вимушена була іти далеко-далеко за обрій, вона не сумувала і не падала духом. І саме це мене дуже вразило. Також, ще довго я буду пам'ятати, як дивився на малюка цей самий іноземець, боязко й відчайдушно. Кмітлива дитина враз зрозуміла, хто цей кремезний чолов'яга і де знаходиться його мати.
Отже, я можу впевнено сказати, що моє серце заполонив увесь твір, вразила жорстокість деяких традицій і людських вагань, здивувала сила Катерини і розум малюка. Твір "Катерина" - це, безперечно, шедевр шевченківського слова і його починань. Це один ізнайкращих творів української літератури!