План. 1. Широкі дунайські степи. 2. Напади татар. 3. Плач на ординському шляху. 4. Козак їде визволяти побратима. 5. Вістка про бранця Максима. 6. Запорожець у ворожому степу. 7. Голота на дубі. 8. Гасанбей замітив козака. 9. Уставай, козаче! 10. Кмітливість Голоти. 11. Перемога козака. Ми таку читали, ось план.
Напиши по русский , а то нечего не понятно
Як гарно вночі взимку!!! Небо чисте та високе, із міріадами зірок, які сяють мов перлинки. Тихо падає сніжок, він кружляє та повільно лягяє на землю. Повітра дуже чисте та немов бринить від морозу. Як гарно вийти із теплої оселі та пройтися визерунковими тропками поміж снігових кучугурів, вдохнути морозне повітря, відчути сніжинки на своєму обличчі, а потім знов повернутися додому та лягти у тепле ліжко і мріяти про далекі зорі.
Моїм улюбленим героєм стало головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.
Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.
Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!
Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.