Скласти твір-опис зовнішності товариша із використанням дієприкметникових зворотів пропоную так:
У мене є найліпша подружка Аліна. Це дуже гарна дівчина. Вона дивиться на світ зеленими очима. Аліна має чорні брови та пухкенькі губи, задертий носик. Волосся моєї подруги, посвітліле від літнього сонця, підкреслює її красу. А її щічки, почервонілі від легкого збентеження, роблять її милішою та більш дівочою.
Аліна маленька на зріст та досить худорлява. Завжди на фізкультурі вона стоїть останньою. Проте, не зважаючи на свій щуплий вигляд, моя подружка залишається бойовою. Щотижня вона відвідує заняття з боксу. Але вона не є злою. Навпаки, її обличчя завжди усміхнене та щасливе. Я дуже люблю свою подругу і ціную її за добре серце, сповнене щирої любові.
Мокнути під дощем Спостерігати за муляром Стояти під грушою Вьеться над степом Захопитися змаганнями Милуватися лілією Кружляє над черешнею Вкритися листям Різати ножем Жити за гаєм Доглядати за садом Пригощати варенням
І. А. Бунін багато писав про любов, її трагедіях і рідких митях теперішнього щастя. Ці добутки відзначені незвичайною поетизацією людського почуття, у них розкрилося чудесне дарування письменника, його здатність проникати в інтимні глибини серця, з їх незвіданими й непізнаними законами. Для Буніна в щирій любові є щось загальне з вічною красою природи, тому прекрасно тільки таке почуття любові, що природно, не ложко, не вигадано. Для нього любов і існування без її – два ворожі життя, і якщо гине любов, те та, інша життя, уже не потрібна. Піднімаючи любов, Бунін не приховує, що вона приносить не тільки радість, щастя, але й дуже часто таїть у собі борошна, горе, розчарування, смерть. “Невже ви ще не знаєте, що любов і смерть зв’язані нерозривно? Щораз, коли я переживав любовну катастрофу, – я був близький до самогубства”.
Історію трагічної любові повідав Бунін в оповіданні “Сонячний удар”. Випадкове знайомство на пароплаві. Звичайне “дорожня пригода”, “скороминуща зустріч”. Але чим же закінчилося для героїв все це випадкове й скороминуще? “На мене точне затьмарення знайшло… Або, скоріше, ми обоє одержали щось начебто сонячного удару”, – зізнається супутниця поручика. Провівши її додому й повернувшись у готель, герой раптом відчув, як серце його “стиснулося незрозумілою ніжністю” при спогаді про неї. Коли ж він зрозумів, що втратив її навіки, “він відчув такий біль і таку непотрібність свого подальшого життя без її, що його охопив жах. І знову мотив підсилює трагедію людини: любов і смерть завжди поруч.
Можно так
Марійка мрійливо шла по сходах , та не побачила шо там йде вчитель.
-Ой пробачте Ольга Сергіївно я не навмисне!
-Ні чого Марійка ,але в інший раз будь обережніша.
-Добре , в інший раз я буду обережніша та буду дивитися куди йду.
Якосьтак