Зимові канікули.
Я дуже радію коли починаються зимові канікули. Ми з друзями йдемо на ковзанку, де граємо в хокей або просто катаємось на ковзанах. Також ми любимо ліпити снігову бабу .Грати в сніжки- це теж велике задоволення.Коли випадає багато снігу нам подобається кататись на санчатах.Хлопчики й дівчата радісно проводять час!А ще до нас приїздять гості і ми багато спілкуємся.
Зимові канікули допомагають відпочити, щоб з новими силами продовжити вчитись!
О,преосвященний пане,ви поступили дуже мудро прийняв це рішення.
Відмовився навідруб, заходьте по одному, сиділи допізна, по-справжньому влип, по-нашому сказано, мчав навскач, пропав безвісти, по вінця повен, догори дном, по-вовчому завив, складено вчетверо, в цілому закінчили, перевернувся на бік, вийшов назустріч, відклав на завтра, заговорив по-французьки, видніється ген-ген, узяв забагато, купив на виплат, кинув на відліг, по-іншому думав син, з ним заодно, написано по-латині, це мені до вподоби
Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б'ється-ожива.
Як їх почує!..
(Т. Шевченко)
Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: "Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському.
Щастя - що?, поч. ф. -щастя, неістота, загальна назва, С.р. рід, однина,Називний відмінок , ІІ відміна, підмет