Сеньйор проваджав сеньйору
Ще в давнину люди звернули увагу на щорічні перельоти птахів. Це явище в житті природи справді чудово. З настанням осінніх холодів багато хто з птахів, що жили влітку в наших лісах і на полях, зникають. Замість них прилітають інші, яких літом ми не бачили. А навесні зниклі птахи знову з'являються. Де ж вони були і чому повернулися до нас? Хіба ці птахи не могли залишитися в тих місцях, куди відлітали на зиму?
Зникають на зиму одні птиці і з'являються інші не тільки на півночі. На півдні і навіть поблизу екватора птиці здійснюють сезонні перельоти. На півночі птахів змушують відлітати похолодання і нестача їжі, а на півдні - зміна вологих і посушливих сезонів. Птахи, що розмножуються на півночі і в помірному кліматі, проводять на місцях гніздування меншу частину року, а більшу частину витрачають на перельоти і життя на зимівниках. Тим не менш щорічно перелітні птахи повертаються туди, де вони вивелися в минулому році. Якщо навесні птах не повернулася на батьківщину, можна вважати, що вона загинула.
Чим краще птах знаходить свою батьківщину, тим більш імовірно, що вона виживе і виведе потомство. Це зрозуміло: адже будь-яка тварина,. в тому числі і птиця, найбільш пристосоване до тих умов, де воно народилося. Але коли на батьківщині умови життя змінюються - настає похолодання, зникає їжа, птах змушена летіти в більш теплі і рясні їжею місця. Птахи, які вчиняють такі подорожі, називаються перелітними.
Перший друг-це людина,якій я сильно довіряю і можу покладатися на неї,людина яка багато значить в моєму житті))
Другий друг-це людина з якою мені завжди є про що поговорити,людина яка розуміє))
Третій друг-це людина з якою я познайомилась недавно і людина з якою мені цікаво спілкуватися)
Четвертій друг-це людина,яка щойно добавилась в друзі,ми зовсім не спілкуємося)
П'ятий друг-це людина з якою я прожила довго і з якою мені весело))
Шостий друг-це людина,яка добавилась в друзі і я її не знаю)
Сьомий друг-це людина,яка теж добавилась в друзі і я її не знаю)
<span>Восьмий друг-це людина,яка мене часто веселила коли в мене не було настрою)</span>
Я вже півгодини шукаю свій телефон, але ніяк не можу його знайти.
Він об*їхав пів-Англії поки дістався до місця призначення
Що означає для будь-якого народу мова? Я гадаю, що це першооснова
існування нації. Це те, без чого жоден народ не міг би утвердити своє
незалежне становище, надати доказ того, що він вільний або заслуговує на
свободу. Але вільний не обов’язково в політичному аспекті, а більше – в
духовному. Нація без мови – не нація.
Першочергово, звісно, потрібно розглянути картину ставлення молоді до
правильного вживання тих чи інших слів рідної мови під час спілкування у
неформальній обстановці, у невимушеному колективі. Поговорімо, навіть, про
дітей мого віку. Якби лише можна було уявити, скільки слів-сленгів можуть
вигадати підлітки, щоб спілкування набуло більш ближчого їм до душі
забарвлення. Проте, їх далеко не хвилює, що це забарвлення також може
набувати досить темного та брудного відтінку. А нашим обов’язковим
завданням є очистити рідну мову від спотворень та повернути їй народну красу.
Мені здається, що не тільки молодь, але й дорослі люди часто
деформують мову. Тому ми повинні пам'ятати, що збереження рідної мови –
це «справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природній обов'язок
перед незалежною, вільною Україною», як казав Олесь Гончар.
Проблема культури мовлення в сучасний період є актуальною і
суттєвою. Для того, аби показати, що ми поважаємо себе та нашу державу, нам
потрібно слідувати різноманітним шляхам вдосконалення особистої культури
мовлення. Наприклад, дуже важливо й корисно було б для нас виробляти
стійкі навички мовленневого самоконтролю.
Загалом втрата рідної мови для будь-якої людини – страшна психологічна
катастрофа. Адже мова вже закладається в людині генетично, спадково.
Людина не тільки мислить рідною мовою, а й відчуває нею все. Втрата ж цієї
мови робить особистість душевно біднішою. Тому мову свою потрібно берегти.
Рідна мова для кожного народу – це батьківська мова, це фольклор, це
пісня, і, врешті-решт, це титульна сторінка історії певної нації, її культури.
Одним словом, це запорука державності.
Рідна мова для кожного народу – єдина, неповторна. Такої в світі більше
нема і не буде. Тому як її можна не любити, не плекати, не шанувати?
Отже, якщо ми дійсно любимо свою мову і нам не байдужа її майбутня
доля, то спілкуймося нею грамотно, пишімо нею, читаймо нею та слухаймо її!
Бо такої більше нема на Землі. Хай сучасна молодь засвоїть всі норми
спілкування літературною мовою, оскільки молодь – це майбутнє будь-якої
країни, її надія. Якщо сучасна молодь буде нехтувати культурою мовлення, то
на наступні покоління взагалі не можна буде сподіватись. Тож говорімо рідною
<span>мовою культурно і грамотно!</span>