Было бы всё не так уж плохо Алексей как парень признался отцу Лизы отец не ругал бы дочь раз так уж вышло то отец был рад за свою дочь
Человеческая память. Она хранит то, что было самым важным, то, что обрадовало или огорчило больше всего, будь то великая победа или первая потеря близкого человека.
Прошлое не проходит бесследно, оно возвращается к нам через воспоминания, предметы, произведения искусства, фотографии.
Я хочу, чтобы на уроке сегодня мы вернулись с вами в прошлое. Запечатлёнными мгновениями жизни по праву можно считать фотографии в семейных альбомах. Особое место в них занимают снимки школьной поры. Эта добрая традиция живёт, наверное, в каждой школе – фотографироваться всем классом вместе с учителем на фоне школьного здания. Спустя годы, глядя на старенькие фотографии, мы с интересом разглядываем лица и наряды школьников, кажущиеся нам несовременными, немного забавными.
1 и 2; 3 и 4 ;5 и 6; 7 и 8;9 и 10;1 и 12;13 и 14)
У «Баладі про Схід і
Захід» образи головних героїв протиставлені один одному. Камаль утілює
східну емоційність, гарячкуватість, стихійну вдачу. Полковничий син
більш урівноважений, стриманий. Перш ніж вирушити в небезпечну дорогу,
він ретельно розпитує товаришів про те, куди міг поїхати Камаль. Однак
поступово виявляється, що між героями більше спільного, ніж відмінного.
Обидва вони сміливі, не відступають перед труднощами, не бояться ризику,
а головне — дотримуються кодексу честі, який завжди був характерний для
кращих кіплінгових героїв. Згідно з цим кодексом. Полковничий син не
може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не
може вбити відчайдушно хоробру людину, знаючи, що має суттєву перевагу:
«Надто довго життям завдячуєш ти мені: На двадцять миль тут скелі нема,
нема тут жодного пня. Де б мій стрілець не ціпів тебе, не ждала б тебе
западня».
Відповідно до того ж самого кодексу честі, Камаль не може прийняти в
дарунок лошицю, яку він украв, навпаки — він має виявити східну щедрість
і подарувати щось дорожче за неї. І Полковничий син, дотримуючись
законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам.
Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо
перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи.
Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки.
