1. Построена за порогами Днепра 2. Казак- свободный человек. (Прости, что на украинском, нет времени переводить) <span>Існує досить поширена думка, що в запорозькі козаки приймали всіх, хто приходив на Січ і вмів перехреститися та сказати, що вірує в Бога. Проте це не так. Щоб стати справжнім козаком, слід було пройти дуже нелегку школу навчання й скласти суворі іспити, які витримували не всі, тож не всі й ставали козаками. Тому новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик 7 років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп'яхом» на коні сидіти, виконувати бойовий гопак (або його ще називали «січев'юн»), розвивав силу й спритність. Гопак колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами. Наприкінці навчання кожен мусив узяти участь у морському поході на Туреччину, виконуючи обов'язки зброєносця. </span>
<span>І лише тоді кандидат у козаки допускався до іспиту на звання запорожця. Такий іспит мав напівжартівливий характер. Спочатку юнак мав з'їсти миску дуже наперченого борщу і випити кварту (2 пляшки) горілки. Опісля пройти по колоді, перекинутій між скелями на березі Дніпра, і не впасти у воду. </span>
<span>Наступне випробування — подолати всі пороги, пливучи човном по Дніпру проти течії. На завершення молодик, осідлавши необ'їждженого коня задом наперед, без сідла й вуздечки мав проскакати по степу й благополучно повернутися. Перевіряли новачка й на такі якості, як кмітливість, товариськість, уміння не розгублюватись у складних ситуаціях. </span>
<span>Загалом же навчання в козацьких школах тривало досить довго, і навчання було всебічним: козак повинен був не тільки бути неперевершеним воїном, але так само знати грамоту, основи астрономії, медицини. Усім відомо, що кожен козак мав вірного друга — коня, тому кожен доглядав свого вірного товариша і при потребі лікував його. Тож знання з ветеринарії також слід було засвоювати. Кепський козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати. А більших дотепників, ніж козаки, на той час важко було зустріти. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося стикатися з різними країнами, а почасти козаки ще й наймалися, щоб використати своє вміння воїна. </span>
<span>Тож козаком бути — це почесно, але стати ним — надзвичайно складно. </span> 3.Гуляли, веселились, пили горелку 4.Ответ во втором пункте 5.<span>Будь-які суперечки, які виникали між козаками, виносились на суд. Суд у козаків був словесний, але зі здоровим глуздом. Суддями була військова старшина. Головним суддею вважався кошовий отаман (його вирок не підлягав апеляції до Гетьмана). </span>
<span>Злочинець і постраждалий викладали перед суддями суть справи, після цього виносився усний вирок який і припиняв усі чвари й непорозуміння. Перед суддями усі були рівними. </span>
<span>Покарання були різними, в залежності від характеру скоєного злочину. За що карали: </span> <span>- Вбивство побратима </span> <span>- Крадіжку </span> <span>- За зв'язок з протилежною статтю </span> <span>- За содомський гріх </span> <span>- За зухвалість щодо старших за званням </span> <span>- За кривду жінки </span> <span>- За пияцтво під час походу </span> <span>Найтяжчим злочином було вбивство козака. За це, вбивцю прив’язували до вбитого і ховали разом з ним. За даними істориків таких випадків на Січі було зафіксовано не більше десяти. </span>
<span>Також смертною карою "віддячували” за крадіжку у козака. Але смертної кари можна було минути, якщо яка-небудь жінка одружиться з цим невігласом. У такому випадку крадія відпускали на всі чотири сторони, але він більше ніколи не мав права ступати на Січ Запорізьку. </span>
<span>Неминуча смерть чекала на того хто скривдить жінку. Адже такий злочин «знеславленню усього Війська Запорізького служить». Таке ставлення до жіночої постаті говорить про високу мораль козаків. Ніде, у XVIII ст. не можна було зустріти такої поваги до жінки як у козаків. </span>
<span>Крім смертної кари для покарання злодіїв використовувались й інші методи покарання, такі як: </span> <span>- прив’язування до гармати на площі; </span> <span>- шмагання нагаями під шибеницею; </span> - дуель, коли виникали взаємні сварки. <span>Досить часто для того, щоб уникнути покарання, використовували страхування. У випадку події, котру зазначали як страховий випадок, козак, котрий був застрахований, уникав покарання, а страхова компанія, як правило, жидівська, виплачувала страховку. При цьому розрахунок відбувався відповідно до встановлених шляхтою і жидами ставок. Досить швидко козаки створили власні січові страхові товариства. </span><span> Они были строгими, но справедливими.</span>
Трагедия Шекспира «Ромео и Джульетта» считается самой грустной и прекрасной историей любви в мировой литературе. Двое молодых людей, страстных и чистых сердцем, не могут соединить свои жизни из-за того, что их семьи пребывают в давней вражде. Каждый герой пьесы по-своему интересен, но больше всех мне, пожалуй, понравилась все-таки Джульетта. Ей всего лишь 14 лет, но ее чувства к Ромео совсем не детские. Ради возлюбленного она делает решительные шаги, перечит родителям, что по тем временам было страшным преступлением. Когда девушка понимает, что венчание с Парисом неизбежно, она готова покончить с собой. Ведь до этого она уже тайно обвенчалась с Ромео и не может предать своей клятвы вечной любви. Не удивительно, что она готова выпить зелье и «застыть» на сорок два часа, претворившись мертвой. Двое влюбленных, готовых ради своей любви на невероятные поступки, и трагический финал – фатальное стечение обстоятельств, вызывающий у читателей слезы и понимание того, как предрассудки могут погубить жизнь человека.
Простакова, злая и гордиливаяльстит и обманывает. Она коварная и двуличная. Митрофан любит покушать,Митрофан не любит учится,Митрофан любит только голубятню,Он маминькин сынок. Софья добрая дворянка,Образованная девушка,Относится ко всем со справедливостью,И умеет прощать. Стародум очень мудрый,Он умеетвыражать свои мысли правильно,Стародум словно и есть автор комедии, (больше не знаю, надеюсь все правильно сделала (
Ідея поезії — показ дівчинки, яка спостерігала за життям гаю. Дівчинка, тобто ліричний герой, прийшла по квіточку і пізнала красу гаю. Її наївністю та дитячими почуттями сповнений твір.
