Із самого ранку Тарасик ловив рибу, але вона як назло не ловилася. Він і плював на гачок, і черв'яка причепив, а їй байдуже. Тарасик спередсердя викинув черв'яків і пішов додому.
<span> Пахне(присуд,дієсл) корою(дод,ім),лугом(дод,ім),травою(дод,ім) - духом(ім,дод) землі(дод,ім) душа(підм,ім) моя(ознзайм) повниться(прис,дієсл).</span>
<span>розп,неокл,складносурядне</span>
<span>[ ]- [ ]. - структурна схема
Розповідне,неокличне, складне безсполучникове речення.</span>
<span>- просте, односкладне,неозначено-особове, поширине, ускладнене однорідними додатками</span>
<span>- просте, двоскладне, поширине, не ускладнене</span>
Що ж можна розповісти про пісні мого краю? Відверто сказати, я николи ще не чула (чув) таких гарних, чудових, неперевершених пісень. Вони звучать неперевершено, ця українська милозвучність найпрекрасніша у світі. Обожнюю слухати як пісні лунають, звучать, чуються на кожному кроці. Ніколи так вони мене ще не зачаровували.
Коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.
<span>Син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла. </span>
<span>Мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна. </span>
<span>Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. І найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях. </span>
<span>У дядька Матвія був найвищий пліт (огорожа), найзліший собака і найсмачніші яблука. </span>
<span>Я нізащо б не поліз у садок, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем — Чровжова, у котру були закохані всі хлопці, серед них і я. Оля раптом заявила, що хоче яблук, і я, віддавши другові книжні й картуз, поліз через паркан. Нарвав повну пазуху яблук, хотів злазити з дерева, а там мовчки чекає на мене чорний і злющий Полкан. Я необдумано кинув у нього яблуко, він люто загавкав, і прибіг Дядько Матвій...
</span>Наші батьки були скупими на ласку, обережними на похвалу. Частіше лаяли й били, але чого вони варті, оті зроду-віку небиті, нелаяні діти?
<span>Нарешті прийшли довгождані літні канікули. Можеш робити все, що тобі заманеться — ганяти лісом, їздити на конях, робити набіги на чужі садки й городи. </span>
<span>Увечері прийдеш утомлений, повечеряєш окрайцем хліба з молоком — і спати! </span>
<span>Літні канікули найтісніше пов'язані з річкою. Мені здається, що люди, які виросли біля світлих веселих річок, не можуть бути злими або похмурими. </span>
<span>Ранньої весни ми бігали дивитись, як скресала крига, інколи навіть каталися на крижинах. Після сніжної зими ранньою весною село заливала повінь. Дорослим — клопоти, а дітям — радість. Хіба не цікаво поїхати вулицею на човні! Ми навіть у морський бій ходили на хлопців із сусідньої вулиці! </span>
<span>Річка наша — чиста і весела. У прозорій воді видно рибу. Безліч раків водилося в норах кручі під водою. Ми брали відро і йшли із братом Сергієм печерувати раків. Я пірнав, знаходив нірку, просовував туди руку й хапав рака зверху, щоб він не схопив клешнею. Брат складав їх у відро. Єдине, чого боявся — натрапити на гадюку. Набралося вже майже відро раків. І раптом, відчувши у норі щось холодне й слизьке. Я кулею вилетів із води. </span>
<span>Мабуть, у мене був такий вигляд, що братик з переляку побіг і перекинув відро. Ми озброїлись кийками, подивилися добре — гадюки не було. Зібрали раків, Сергій пішов набрати у відро води й... воно впало та втонуло. Лізти у воду я вже не наважився. От Сергіїще! Хоч це він втопив відро, мама лаятиме мене, бо я ж старший, а старші за все відповідають.</span>
[з й і ж: а т и ]
[ж:] уподібнення ждж
[а] наголошений
