Почався дощ. Невеликі капельки падали з нема. Здається в цьому немає нічого особливого, але прислухавшись можна почути його розмову.
То про що ж розповідає мені дощ? Може, він перенесе мене в чарівну казку, в якій оживають іграшки і здійснюються всі дитячі мрії? Розкаже Про те, як швидкоплинний час і як важливо встигнути бути щасливими саме зараз, а не колись потім. У моїй пісні дощу звучить дитячий сміх і радісні крики, в ній немає місця тиші - ну і нехай! Адже звук дощу нагадує мені про те, що мої улюблені люди - це найголовніше, що є у мене в житті.
1.Маємо жити,звичайно,не хлібом єдиним.2.Можливо,вночі буде гроза .3Принаймні я вважаю справжнім людьми тільки хоробрих.4.Здавалось,плавням нема кінця-краю.
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності».
Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.
3 граматичні основи у реченні 2
4основи у реченні 4
Діти єднають Україну
Це тема про яку дуже приємно говорити. Як всі вже давно знають український народ дуже гостинний, це головний факт про який не можна забувати. Важливо виховати в собі патріота своєї держави, а в цьому нам можуть допомогти батьки, друзі та навіть зовсім не знайомі нам люди. Прикладом можуть ствти соціалььні мережі, іноді ми спілкуємося з однолітками з іншим міст, ми зовсім їх не знаємо та жодного разу не бачили в реальному житті, але при спілкуванні з'являється довіра до людини і тоді здається, що знаєш її все життя. З такими людьми хочеться розділити і радості і горе. Звісно бувать і підступні люди, але зараз не про них. Але коли обоє маємо якусь спільну проблему пов'язану з країною одразу хочеться об'єднатися та зроби велику корисну справу разом, і я впевнена, що наша милосердність один до одного неодмінно допоможе обєднатися не тільки для власних потреб, а ще й для потреб рідної України.
