-Мамо,я розбила глека із Марусею.
-Доню,не переживай,ви обов"язково помиритесь!
-Ні,мамо,вона зіпсувала мій малюнок!
-Доню, це ж на вербі груші ,пробач їй,не це ненавмисно зробила ,повір мені.
-Добре мамо,дякую.
Уміння пізнавати внутрішній світ людини повністю залежить від пильної спостережливості. Адже чимало людей які заходять до кабінету особи, що обіймає високу посаду взагалі не звертають уваги на інтер*єр, а інші скептично ставляться до обставленої зі смаком кімнати, вважаючи, що таким чином людина намагається показати лише значення своєї посади. А <span>інтер*єр не відтворює вчинків та моральних якостей. Т</span><span>а чи насправді це так? Невже те, що в кімнаті обставленій зі смаком дорогими меблями відчувається рука професіонального дизайнера означає, що пізнати душевний світ людини неможливо? Н</span>евже картина, написана видатним художником, свідчить лише про достаток її власника? Адже ця картина може розповісти чимало про почуття й переживання не тільки художника, а й особи що її купила. Можливо для її власника цінна не сума котру він за неї заплатив, а історія цього витвору мистецтва. I<span>нколи навіть маленька статуетка, така непомітна на перший погляд, може в повній мірі розповісти про думку й почуття людини, розкрити глибоко прихований, але такий великий і світлий, як у кожного світ, душі чи то спокійний чи то тривожний змiст.</span>
Називний п‘ять
Родовий п‘яти, п‘ятьох
Давальний п‘яти, п‘ятьом
Знахідний п‘ять, п‘ятьох
Орудний п‘ятьма, п‘ятьома
Місцевий на п‘яти, на п‘ятьох
Називний дві́сті со́рок сім
Родовий двохсо́т сорока́ семи́ (сімо́х)
Давальний двомста́м сорока́ семи́ (сімо́м)
Знахідний дві́сті со́рок сім (сімо́х)
Орудний двомаста́ми сорока́ сімома́ (сьома́)
Місцевий на/у двохста́х сорока́ семи́ (сімо́х)
Називний чоти́риста п’ятдеся́т ві́сім
Родовий чотирьохсо́т п’ятдесяти́ (п’ятдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)
Давальний чотирьомста́м п’ятдесяти́ (п’ятдесятьо́м) восьми́ (вісьмо́м)
Знахідний чоти́риста п’ятдеся́т (п’ятдесятьо́х) ві́сім (вісьмо́х)
Орудний чотирмаста́ми п’ятдесятьма́ (п’ятдесятьома́) вісьма́ (вісьмома́)
Місцевий на/у чотирьохста́х п’ятдесяти́ (п’ятдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)
Називний шістсо́т сімдеся́т де́в’ять
Родовий шестисо́т сімдесяти́ (сімдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х)
Давальний шестиста́м сімдесяти́ (сімдесятьо́м) дев’яти́ (дев’ятьо́м)
Знахідний шістсо́т сімдеся́т (сімдесятьо́х) де́в’ять (дев’ятьо́х)
Орудний шістьмаста́ми (шістьомаста́ми) сімдесятьма́ (сімдесятьома́) дев’ятьма́ (дев’ятьома́)
Місцевий на/у шестиста́х сімдесяти́ (сімдесятьо́х) дев’яти́ (дев’ятьо́х)
Називний ти́сяча сімсо́т дев’яно́сто шість
Родовий ти́сячі семисо́т дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)
Давальний ти́сячі семиста́м дев’яно́ста шести́ (шістьо́м)
Знахідний ти́сячу сімсо́т дев’яно́сто шість (шістьо́х)
Орудний ти́сячею семиста́ми (сімомаста́ми) дев’яно́ста шістьма́ (шістьома́)
Місцевий на/у ти́сячі семиста́х дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)
<span>Давно пройшли часи тоталітарного сталінського режиму. Але залишили вони важкий спадок — конституцію, у якій виконується тільки частина, що стосується громадянських обов’язків. Нам зараз дивно читати про тюремне ув’язнення за неввічливу поведінку, за анекдот, за запізнення на роботу на кілька хвилин, за підібраний у полі колосок. Звичайним явищем були показові суди на основі сфабрикованих справ.</span><span>Слідчі з усіх сил старалися догодити начальству, виконати вказівки великого вождя по виявленню «шкідників», «ворогів народу». При цьому зневажалися найелементарніші людські права. Як ось у справі Аксариної. Це говорить про те, що закони не діяли. Вірніше, діяли в інтересах пануючої верхівки. Тому переваги життя людини в дійсно правовій державі безперечні. Закон повинен бути однаковим для всіх. Про це мають дбати вищі державні органи влади. А нам усім слід позбавлятися правового нігілізму, вчитися поважати права і сумлінно виконувати обов’язки громадян.</span><span>Сучасне життя в Україні дуже складне і суперечливе. Важко простій людині дотримуватися закону, якщо його не дотримуються ні місцева, ні вища влада. Крім того, самі закони ще дуже недосконалі, не сприяють підтримці трудівників, охороні навколишнього середовища і багато чому іншому. Думаю, що це «хвороба перехідного віку», і ми все-таки прийдемо до цивілізованого суспільства, до справжньої демократії.</span><span>Глибокої чарівності, непідвладного часу краси і сили сповнене життя Зої Сапіцької, росіянки за походженням, яка всім серцем сприйняла Україну, турботи.її люду. Вона належала до тих людей, які не могли жити осторонь проблем суспільства, які боролись за права людей. Ось чому вона була активним діячем просвітницької і громадської роботи, живучи в Україні. Доля нашого народу завжди була тернистою, а тому завжди була потреба в діячах, які б боролись за відродження українського суспільства, за краще його життя, за розвиток мови та культури. Життя родини Сапіцьких було тісно пов’язане з історичним розвитком України. Завжди і скрізь вони відстоювали ідеї просвітительства нашого народу до і після революції, що не входило в плани керівництва тих часів.</span><span>Ось чому змушений був емігрувати її чоловік, ось чому, переслідувана і гнана, намагалась емігрувати і Зоя Сапіцька. Українському суспільству часів радянської доби не були потрібні люди, які відроджували українську культуру, які робили все, щоб не загинув національний дух народу. Тому їх переслідували, ув’язнювали, розстрілювали… Щоб зберегти своє життя і життя своїх близьких, щоб не позбутися своєї волі і не підкоритися тоталітарній системі, такі люди змушені емігрувати на Захід у пошуках кращої долі.</span>