Твір-роздум за однією з тем: 1)Людина та її доля в поезії Т.Г.Шевченка "Минають,дні,минають ночі..." 2)Народні думи-оригінальне
Твір-роздум за однією з тем: 1)Людина та її доля в поезії Т.Г.Шевченка "Минають,дні,минають ночі..." 2)Народні думи-оригінальне явище духовності українців. 3)Актуальність поеми І.Франка "Іван Вишенський " у наш час
Твір-роздум за однією з тем:
1)Людина та її доля в поезії Т.Г.Шевченка "Минають,дні,минають ночі..."Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього:
І день іде, і ніч іде,
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко неодноразово порушує питання: а для чого живе людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності.
Так, в поезії "Минають дні, минають ночі..." звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем в тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку Т. Шевченка, — це найстрашніше, що може бути в житті:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі.
Поезія "Минають дні, минають ночі..." — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї не багатства:
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість — замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише:
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль. Боже,
То дай злої! злої!
Життя й творчість Т. Шевченка — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надії, іскру волелюбності, правди, щастя.
Павлусь - це член сім'ї славетного , козацького роду Судаків.Дід Андрій навчав його рицарських ремесл. Він був цілеспрямований , наполеглевий. Мав велику силу волі. Дуже любив свою сестру Ганнусю і був готовий віддати своє життя за її здоров'я і волю.
Найбільша цінність держави, її сила – це народ, а народ – це і є сила. Згуртований народ – це непробивна, нездоланна міць. А єдність всіх людей в боротьбі за праве діло – це ще більше могуття, яке не можливо здолати.
Саме згуртовану боротьбу за добро, мир і спокій простого народу можна спостерігати в історичній повісті Івана Франка «Захар Беркут». Там розповідається про мешканців села Тухля, які згуртовано та відважно відбивали набіги монголо-татар, котрі нападали несподівано і жорстоко, руйнували помешкання, знущалися з людей, залишали після себе страшну розруху. Люди не могли протистояти цим набігам самостійно, тому вони об’єдналися. Порадившись, оцінювали ситуацію, могли розрахувати свої сили таким чином, щоб дати відсіч нападникам. Тут ми бачимо як тухольці злагоджено виконують накази мудрих сільських старійшин. Також вартий уваги епізод, коли люди перегороджували річку, гуртом носили мул, гілля, валили дерева, працювали усі – від малого до старого. Цей твір Івана Франка має історичне підгрунтя. Автор доводить, що сила народу в його єдності. Недарма ж в нас говорять, що гуртом і батька легше бити. Навіть у найскрутніших ситуаціях, таких, які описані в творі «Захар Беркут», коли людям загрожує цілковита руйнація та навіть смерть, єдність людей може їх врятувати.
Особливо актуальним цей твір є сьогодні, в час, коли довкола нас відбуваються події, несумісні з поняттям незалежності та свободи. Саме в цей складний для нашої держави період, варто бути як ніколи згуртованими та єдиними в своїх намірах та єдиній меті.
МАВКА БІЛЬШ БЛИЗЬКА НАМ БО ВОНА БОРЕТЬСЯ ЗА КОХАНУ ЛЮДИНУ ЇЇ ДУХОВНА КРАСА ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ВСЬОМУ В ЛЮБОВІ ДО ПРИРОДИ В БАЧЕННІ ЇЇ КРАСИ В ШАНОБЛИВОМУ СТАВЛЕННІ ДО СТАРШИХ В ГОТОВНОСТІ ПРИНЕСТИ СЕБЕ В ЖЕРТВУ ЗАРАДИ ІНШИХ В УМІННІ ПРОЩАТИ Й ВІРНО ЛЮБИТИ.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА ВТІЛИЛА СВОЇ МРІЇ ПРО ВІЛЬНЕ ДУХОВНЕ БАГАТЕ ГАРМОНІЙНЕ ЖИТТЯ.МАВЦІ В КІНЦІ ПЄСИ ДАРОВАНО ДУШУ.
У вересни цього року виповнюэться 140 рокив з дня народження талановитого деригента,композитора,педагога,етнографа,засновника и керивника Украинськои Республиканськои Квпели Олександра Антоновича Кошиця.Саме завдяки Кошицю весь свит пизнав багатство и безмежну глибину украинського хорового спиву.Виступи капели пид його керивництвом пидкорили слухачив трьох континентив, а тогочасна свитова преса майорила заголовками.В Радянський Украини про Кошиця намагались забути.Сьогодни ж Украина славить им'я свого талановитого сина.Зокрема в Киэви,в Музеи культурнои спадщини(украинськои диаспори) зберегаються документи,що розповидають про життя та творчисть славетного музиканта Олександра Кошиця.