Вступ 4 1. Історичний прообраз героїні Роксолани 7 1.1 Шлях до гарему 7 1.2 Дружина падишаха 11 1.3 Леді смерть 14 2. Створення образу Роксолани Павлом Загребельним 19 2.1 Роксолана - символ українського жіноцтва 19 2.2 Специфіка образу Роксолани у романі Загребельного 24 2.3 Думка Загребельного про роман "Роксолана" взагалі та специфіку створення образа головної героїні 27 3. Розкриття образу Роксолани у творчості інших українських романістів 29 Висновки 32 Використана література: 34 >>>>
Графічна форма та художній образ
План Вступ 2 Розділ І. Графічний художній образ як процес пізнання 4 1.1. Визначення графічного художнього образу 4 1. 2. Образи відчуттів, сприйняття 8 1. 3. Образи представлення, уяви 19 Розділ ІІ. Образотворчі умови формування графічно-художнього образу 22 2.1. Образотворчі аспекти художнього образу 22 2.2. Формування графічного художнього образу у школярів на уроках образотворчого мистецтва 26 Висновки 28 Список використаної літератури 29 Додатки 31 >>>>
Образ романтичного героя в поезія Міцкевича
Тема: Образ романтичного героя в поезія Міцкевича Предмет: Зарубіжна література Вид: Твір >>>>
Гуманістичний пафос поезій В.Симоненка
n/a >>>>
Ідея соборності України в творчості Т.Г. Шевченко
План Вступ 3 1. Шевченко і національне питання 3 2. Україна та народ в творах Шевченка 9 3. Шевченків імператив 12 Заключення 16 Література 17 >>>>
У роли добра у цьому творі виступае Софійка яка намагаеться зупинити прокляття а у роли зла виступае Вадим який є брихуном й мілким злодюшкою
В городе Стокгольме живет самая обыкновенная шведская семья Свантесон, состоящая из пяти человек – папы, мамы и трех ребят: Боссе, Бетан и Сванте (которого все называют Малышом). Малыш – самый обыкновенный семилетний мальчик, но жизнь его сильно меняется после знакомства с необыкновенным существом по имени Карлсон.
Этот маленький, толстенький, самоуверенный человечек в первый же день демонстрирует Малышу свои навыки по запусканию паровых машин, при этом участь, постигшая новенькую машину Малыша (а она взорвалась на мелкие осколки), его совершенно не волнует. «Пустяки, дело житейское!», — говорит Карлсон, и обещает Малышу новую машину взамен испорченной.
Мальчик, восхищенный своим новым другом, рассказывает о нем родителям, но наталкивается на непонимание и недоверие. Конечно же, взрослые уверены, что друг Малыша не настоящий, а только воображаемый (ведь иногда детям свойственно придумывать себе несуществующих товарищей и сваливать на них вину за свои проделки). Но для Малыша все это не важно, ведь теперь у него есть друг, с которым можно веселиться, проказничать и играть (ведь Карлсон – лучший в мире во всем, в том числе и по играм), и за это ему можно простить все капризы и эгоистичные поступки.
Вместе они посещают маленький домик, в котором живет Карлсон, а потом отправляются на прогулку по крыше, во время которой энергичный толстячок умудряется не только успокоить плачущего ребенка, но и спасти приезжего деревенского парня от двух жуликов, Филле и Рулле. Кстати, нашим героям предстоит еще не раз встретиться с этими ворами, и из каждого противостояния Карлсон выходит победителем.
После нескольких невероятных приключений, пережитых двумя друзьями, маленьким мальчиком и «мужчиной в самом расцвете сил», Малыш окончательно привязывается к Карлсону. Одним из счастливейших дней в жизни Малыша становится его День Рождения, когда родители дарят ему собаку Бимбо и наконец знакомятся с таинственным Карлсоном.
После того, как Малыш отказывается от путешествия на пароходе, не в силах расстаться с Карлсоном на целых две недели, в дом Свантесонов приезжают фрекен Бок («домомучительница» Малыша) и дядя Юлиус. Малыш не в восторге от случившегося, но ради того, чтобы продолжать играть с Карлсоном, он готов на любые жертвы.
Карлсон же горит желанием познакомиться с гостями Свантесонов, и, само собой, не упускает случая немного пошалить: выводит из себя фрекен Бок и дает в честь приезда дяди Юлиуса громкий «салют» (в виде выстрела из пистолета), после чего несчастный пожилой господин падает в обморок. Конечно, этими выходками Карлсон настраивает их против себя, но после того, как самый лучший в мире укротитель жуликов ловит воров Филле и Рулле и невольно провоцирует развитие романтических отношений дяди Юлиуса и фрекен Бок, он приобретает в их глазах статус чуть ли не героя.
<span>Повествование обрывается на самом, казалось бы, интересном месте, тем самым давая волю фантазии читателя. Ведь на этом приключения Малыша и Карлсона, вне сомнения, не заканчиваются.</span>
Галя: "польова царівна", щира, добра, вразлива, справедлива, жаліслива.
Христя: бідна сирота, загартована у дитинстві тяжкими випробуваннями; жаліслива; має практичний розум, уміння розрадити, підказати та застерегти від непоправних помилок.
Мотря: бідна трудівниця; чесна, справедлива; любляча та ніжна матір.
Явдоха: злодійка-багачка, дитя соціального дна; не має нічого святого; зневажає простих трудівників; для неї найголовніші нажива та прибуток; ніжна та любляча матір.
За ствердженням більшості критиків, повість Марка Вовчка «Інститутка» стала одним з найкращих творів її ранньої творчості і першою в українській літературі соціально-психологічною повістю, в якій кріпосницькі відносини в Україні зображені у всій їх непривабливості. Сила повісті полягає в тому, що письменниця розглядає життя кріпаків не з вікна дворянського маєтку, хоча вона й була за своїм походженням поміщицею. Марко Вовчок ніби переносить у свої твори найзаповітніші, найпотаємніші болі та думки кріпаків, начебто приникає у селянську душу, ніби входить в народ і зливається з ним.
Повість «Інститутка» — справжній жмуток кріпацької ненависті до панів, до панських знущань, які змушені були зносити селяни. Протягом усього твору відчувається, як назріває протест проти кріпацтва, що був єдиним шляхом до отримання волі. Відчувається рішучість українського народу, зростання його готовності до подолання перешкод, що стояли на шляху до мети.
Кріпаки у повісті зображені безправними, приниженими, змученими важкою працею. Ось тільки один із багатьох штрихів кріпацького життя: «Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені і варом сонячним, і тяжкою працею; всі мовчать — хіба який зітхне важко або заспіває сумної, сумної пісні стиха...». А життя кріпаків у маєтку лікаря після приїзду туди інститутки письменниця зображує так: «Коли б же поглянув хто, що там коїлось, що там діялось! Люди прокидались і лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче ізнайшла. Каліки нещасливі, діти, й ті в неї не гуляли». З приїздом господині панська петля на шиях кріпаків затягувалася все тугіше, все більше селяни задихалися, все сильніше вони протестували, все активніше шукали порятунку, а декому вдалося вирватися з цієї петлі, та дуже дорогою ціною.
Всю жорстокість кріпосників відчула на собі і головна героїня повісті Устина. Погрози і знущання інститутки довели Устину до хвороби, але її все одно ганяли на роботу. Але навіть в таких важких умовах дівчина не втратила оптимізму, доброти, моральної стійкості, гідності і волелюбності.
У своїй повісті «Інститутка» Марко Вовчок стверджувала, що головним завданням того часу було визволення селян з кріпацтва. Народ жадав життя без панщини, бажав волі та свободи — така головна думка проходила через весь твір, виражаючи прагнення кріпаків. Саме цю ідею Марко Вовчок висловила у фразі головної героїні повісті Устини: «Любо на волі дихнути
