<span> Лиш в праці варто і для праці жить</span>
<span> Праця є особливим елементом життя людини, що допомагає їй творити, розвиватися, пізнавати. Без неї ми не зможемо жити - стане занадто нудно. </span>
<span>Приклад 1. твір Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Є два образи, які можна праналізувати: Чіпка і Грицько. Чіпка був ледащо, лише з поодинокими проявами тяги до праці, що не скажеш про Грицька, який з таких же самих гірких умов дитинства, як і у Чіпки, зумів знайти вихід. Він працював багато і старанно. І результат - з одного боку нещасний Чіпка з його загубленою душею й втраченим майно, з другого - Грицько, з доброю дружиною, достатком в полі і в хаті.</span>
<span>Приклад 2. Григорій Сковорода - справжній геній філософії. Все життя працював не покладаючи рук. Писав для себе і для людей, і лише в праці бачив сенс життя. Його твори прямий доказ цьому. Особливо яскраво простежується ця тема в байці "Бджола і шершень".</span>
Напиши ім*я його я тобі план складу
Михайлик — простий сільський талановитий хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Батько Михайлика — лицар-хлібороб. В образі Панаса Дем’яновича втілена ота вікова селянська мудрість і доброта, що так характерна для простих, чемних трудівників-хліборобів. Все життя своє батько працює на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годує, і зодягає, і на світі держить його і сім’ю. Таким чином, першовідкривачами краси життя виступають потомственні хлібороби. Мати Михайлика — це образ духовно багатої, красивої, трудящої жінки-селянки. Ганна Іванівна — берегиня родинного добробуту і злагоди. Дід Дем’ян — представник старшого покоління Стельмахів. Бабуся — проста селянська трудівниця Люба — подружка Михайлика, вона добра, щира, чуйна. Дядько Себастіян — перший учитель і наставник майбутнього письменника, був голова комбіду. Він другий батько для Михайлика. Дядько Микола — великий життєлюб. Це — втілення народного оптимізму. Дотепний жартівник жив хоч і бідно, зате весело.
їх придумують для того, аби зацікавити читача. адже завжди цікаво читати про інші світи
Ар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник. Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом. На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.
