У повісті А. Чайковського "За сестрою" розповідається про славний козацький рід Судаків. Їхня сімя складалася з діда Андрія, батька Степана, матері Палажки, та їхніх дітей-Петра, Павлуся та Ганни. Головний герой повісті є Павлусь, на долю якого випало багато незвичайних пригод. Жили вони добре, але незабаром сталася біда. Серед тихої ночі залуна тривожний церковний дзвін. Виявилося, що на село напали татари. В ту ніч Павлусеві було не легко. Матір і діді вбили, а батька та сестру забрали татари у полон. Коли Павлусь тікав з села на коні, татарські стріли поранили його. На наступний день Семен Непорадний побачив у траві мале хлопя. Це був Павлусь. Козак надав прихисток хлопцеві. коли він прокинувся то побачив перед собою козака. Цей козак виявився братом Павлуся. Вони дуже раділи цій зустрічі. Тоді коли все стало ясно, козаки вирішили перестріти татар та відвоювати награбоване. Коли виграли бій, Павлусь та Петро знайшли батька.
Павлусь бажав довести всім, що він гідний нащадок. Тому він сам захотів звільнити сестру з полону. По дорозі до Криму у Павлуся було багато різних пережкод, але він не здавався. Його продавали, змушували працювати, карали, але всі випробування долі він переніс з гідністю і честю. Саме таким сміливцям посміхалась доля. Хлопець досяг того, чого прагнув: Давлет-гілей відпустив з неволі юного козака з сестрою.
Хочеться вірити, що з Павлуся в майбутьньому вийде дуже добрий козацький ватажок.
