Это текст о ужасную, холодною и страшную войну
Як би хотілося зупинити мить щоб вона й шла повільніше . Щоб дідусі і бабусі жили довго , щоб завжди бачити мирне небо над головою , щоб повільно відчути поцілунок мами , щоб мить коли ми з татом на рибалці продовжувалася . Але нажаль ми не цінуємо ці моменти . Тільки коли ми втратимо те , що було нам дороге - тільки тоді ми зрозуміємо наскільки нам були дорогі ті моменти
<span>Тема - розповідь про те, як народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
</span>
<span>Ідея -
возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, боротися з труднощами; засудження підступності, зради,
жадності...<span /></span>
Яка краса врятує світ?
Тільки духовна краса може врятувати світ. Потрібно бути добрим, честним, відважним, милосердним. Людина не сможе бути гарною, якщо вона гарна тільки назовні, а у душі вона черства. Толя, герой з оповідання "Федько-халамидник", не зможе бути завжди по-справжньому гарним, бо він обманув своїх батьків і батьків Федька, за що Федька відлупили ні за що, а потім він...помер. Якщо людина назовні писаній красень(красуня), а у душі вона черства, не має значення гарна вона назовні, чи не гарна, бо головне у красоті- це щоб людина була гарною духовно. А якщо вона гарна тільки назовні а духовно вона черства- їй ніколи не стати справжнім красенем(красунею).
Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем’ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.З великою любов’ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою «Космографія». Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою. «Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: «Гуси-лебеді летять … над моїм дитинством, … над моїм життям!»<span>
Читать полностью: http://tvori.com.ua/poetichna-rozpovid-pro-ditinstvo-za-povistyu-gusi-lebedi-letyat/#ixzz3uxwHPQSb</span>
