БРАЗ ІВАНА КОТИГОРОШКА (ЗА ОПОВІДАННЯМ М. КОЦЮБИНСЬКОГО "ДОРОГОЮ ЦІНОЮ")
М. Коцюбинський розповідає в оповіданні "Дорогою ціною" про події, які відбувалися у 1834-1836 роках. Після ліквідації Задунайської Січі посилилось переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. На кордонах були виставлені козачі пікети. "По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей". Автор змалював у творі волелюбне українське селянство, що "тікало од пана і панщини", "що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі". Яскравими представниками таких селян були Остап, Соломія, Іван Котигорошко.
"Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько". І тяжке життя, і втеча від пана, і сподівання свободи ріднили їх, об'єднували.
Іван - добра і великодушна людина, завжди підтримував і допомагав друзям по нещастю. "Весела і добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій і важкій блуканині по чужих краях..."
Іван дуже переживав за своїх добрих товаришів, коли їм не вдалося сісти в човен. "Кулі свистіли над головами втікачів, але Іванові було не до куль..." Він розпачливим голосом усе кликав Остапа та Соломію.
Іван - надійний товариш. Він готовий пожертвувати власним життям заради визволення товариша. Він рішучий і сміливий. Головна мрія його життя - воля. Вона спонукала до рішучих дій, до втечі в ті місця, "де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні - то полягти кістками на вічний спочинок".
Ой на горі та й женці жнуть
Морозенко
Старий,мудрий ватажок громади,старець віком 90 літ.Головний ідеал-влада громади.Понад усе думав про своє село,громаду навіть коли від цього залежало життя Максима Беркута-його сина.Кмітливий,розумний,не розумів владу власника.Помер від стресу на полі бою,виконавши свій обов'язок-врятував село.
1.Тухольці ставилися до боярина з дочкою погано через те,що боярин збудував собі житло у тухольських горах і почав вбивати худобу та пастухів а також через те що боярин зрадив свою державу і перейшов на сторону монголів
2.Мирослава відстала від ватаги свого батька і опинилася біля житла ведмедиці.Ведмедиця захищаючи своїх ведмежат кинулася на мирославу,та натомість почала тікати і на її крик обізвався максим який вибіг і вбив ведмедицю.Про мужність Мирослави вказують такі вчинки:бажання ходити з батьком на полювання (хоч це зовсім не дівоча справа),не боязкість дівчини що її може вбити ведмідь і те що Мирослава кидає свого батька і йде допомагати тухольцям протистояти монголам
-Привіт!
-Привіт!
-Як ти провела Різдво?
-Дуже добре.На Маланки я з друзями ходила щедрувала.А на Святий вечір ми з мамою та бабусею накрили стіл з 12 страв.Там були голубці,вареники,кутя,гриби,риба,картопля,квашена капуста і ще багато-багато чого смачного.
-Класно!
-А ти як провела Різдво?
-У сімейному колі,що правда колядувати не ходила.
-Ну добре,бувай!
-Бувай!