Этюд - это короткое завершенное по форме произведение.
Основные признаки этюда:
Законченность формы. В этюде есть завязка, развитие, кульминация и финал.
Единство места, времени и действия.
Наличие "события"
Произведение на отработку техники.
Яскравий зразок революційно-патріотичної лірики, вірш “Гімн” входить до збірки І. Франка “З вершин і низин”. Літературний рід твору – громадянська лірика.
Ідея вірша – боротьба за своє майбутнє й непохитна віра в перемогу.
Віршовий розмір: чотиристопний хорей.
Римування: суміжне.
Наскрізним образом вірша є “вічний революціонер”, який утілює могутність народу й закликає “не ридать, а добувать, / Хоч синам, як не собi, / Кращу долю в боротьбi”.
Вiчний революцйонер —
Дух, що тiло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Вiн живе, вiн ще не вмер.
Нi попiвськiї тортури, анафора;символи
Нi тюремнi царськi мури,
Анi вiйська муштрованi,
Ні гармати лаштованi,
Нi шпiонське ремесло
В грiб його ще не звело.
Вiн не вмер, вiн ще живе!
Хоч вiд тисяч лiт родився,
Та аж вчора розповився
I о власнiй силi йде. анафора
I простується, мiцнiє,
I спiшить туди, де днiє;
Словом сильним, мов трубою епітет + порівняння
Мiлiони зве з собою,- анафора
Мiлiони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрiзь:
По курних хатах мужицьких, анафора
По верстатах ремiсницьких,
По мiсцях недолi й слiз.
I де тiльки вiн роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя.
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувать,
Хоч синам, як не собi,
Кращу долю в боротьбi.
Вiчний революцйонер — метафора
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пiтьмi поля.
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна, метафора
Покотиласялавина, метафора
I де в свiтi тая сила,
Щоб в бiгу її спинила, анафора
Щоб згасила, мов огень, порівняння
Розвидняющийся день? метафора + риторичне питання
О. Стороженко з твору "Скарб"
Основні мотиви вірша - оспівування краси природи, що прокидається для нового життя; зв"язок людини і природи. Основна думка висловлена у останній строфі:
Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються "ніби самі по собі". Дуже любила їх співати, чекаючи на Івана та зустрічала його співанками. Вміла складати пісні. Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її. Мала чорні матові очі.
Палагна - багацького роду; фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю; набралась тіла; повна й червона, курила люльку, носила пишні червоні хустки; туге тіло, рожеве і свіже, як позолочена хмара, переповнена теплим весняним дощем. <span>Палагна не знаходить щастя в одруженні з Іваном. Сильна і здорова, вона потребує й чоловіка собі під стать. Для неї незрозумілі дивацтва Івана, бо вона реалістично дивиться на світ, не помічаючи його романтичності. </span>