На мою думку це прислів'я говорить що є люди які дружать з тобою лише за гроші, за списування(якщо навчвєтесь у школі), але серед них може бути людина якій просто подобається з вами дружити, вона думає що ви цікавий та вірний друг
P.S.Це лише моя думка тому не зовсім впевнена(вибачте якщо неправильно)
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
Весняний вечір. Українське село відпочиває. Навколо садочки, чепурні біленькі хати. Соловейко ще не спить. Співає свою пісню разом з вітром і місяцем. Ось яка гарна картина рідної природи описана у вірші Лесі Українки «Вечірня година».Природа як жива істота в поезії:
<span>Уже скотилося із неба сонце.
Заглянув місяць в моє віконце.
</span>Ніч і вітер колишуть хати, немов дітлахів.
Леся Українка дивується красою рідної Батьківщини:
<span>Ой, чи так красно в якій країні.
Як тут на нашій рідній Волині!
</span><span>Мені також подобається спостерігати за природою вночі. А коли читаєш вірш Лесі Українки, то немов опиняєшся в цьому затишному українському селі. Я згодна з поетесою, що найкраща природа може бути тільки на Батьківщині.</span>
Спершу слід зазначити, що таке балада? Бала́да — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, соціально-побутового характеру з своїм драматичним сюжетом,
де розкривається характер головного героя.Українські народні балади
відносяться до одного з найскладніших видів усної народної
творчості. Основою тематики українських народних балад часто є
фантастичні, незвичайні події. На відмінну від родинно-побутових чи
суспільно побутових пісень, де події обмежуються лише повсякденним
життям, балади зображують дещо неординарні події. Сильного
психологічного ефекту в українських народних баладах досягають за
допомогою зображення драматизму подій, душевних та
емоційних переживань. Таким чином можна стверджуват,що "Тополя"
видатного Козаря, це балада, адже Шевченко створив її на основі народної
пісні-балади "Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»".«Тополя» — одна з
ранніх балад Т. Шевченка. Де автор відображає глибокі переживання
дівчини, розлученої з коханим.Змальовуючи в баладі перетворення дівчини
на тополю, Шевченко підкреслює нерозривний зв'язок людини з
природою,використовує народну символіку (Лебедонька, треті півні,
місяць, калина, соловейко, рушники).
Ответ:
Леся Українка писала дуже чудові, зворушливі та казкові твори. Один із них-"Хотіла б я піснею стати". Я коли читала поезію, уявляла собі цю природу, яку описує письменниця. Мене твір зачарував. Я б з радістю прочитала його ще не один раз.
