І.Франко "Фарбований лис"
Характеристика лиса, цитати:
1) "Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий."
2) "А вже як вибрався на лови — чи то до курника,
чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя
над нього."
3) "Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його
страшенно гордим."
4) "Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього."
Привіт, Робінзон Крузо.
Я нещодавно прочитала книжку про твої пригоди і мені дуже сподобалося. Мені хотілося б опинитись з тобою на острові. Я б тобі допомагав(ла). Це були б незабутні пригоди та враження.
Пісня - душа народу
Український народ славиться своєю співочістю, а уж народних пісень існує безліч. Є пісні, автором яких є сам народ, створені строіччя тому. А є пісні, які були створені відомими людьми, але стали дійсно народними.
Наприклад, пісні Марусі Чурай - "Засвіт встали козаченьки" і "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Відому пісню "Їхав козак за Дунай" написав козак Семен Климовський. Частина народних пісень написана на вірші відомих поетів. Всі ми чули пісню на вірш Тараса Шевченка "Реве та стогне Дніпр широкий", а зворушлива пісня "Ніч яка місячна" написана на вірш Михайла Старицького.
Ті ж пісні, що дойшли до нас з давніх давен, етнографи поділяють на кілька груп. Наприклад, обрядові пісні бувають календарно-обрядовими, тобто присвяченими якійсь календарній події: це веснянки, гаївки, русальні пісні, петрівки, купальські пісні, жниварські пісні. До обрядових пісень відносять щедрівки та колядки, які ми досі охоче співаємо. До родинно-обрядових пісень відносять весільні пісні та голосіння. Соціально-побутові пісні - це козацькі, кріпацькі, чумацькі, пісні, ремісницькі, рекрутські пісні (солдатські), бурлацькі, тощо.До епічних пісень належать історичні пісні, билини та думи.
Таким чином, пісня з давніх часів супроводжувало людину впродовж усього життя - у буквальному сенсу від колиски до труни. І це не дивно, бо народна пісня є душою народу.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/2943747#readmore
Савка - компаньон Калитки, измученный бедностью крестьянин, живущий в долгах и не знает, как существовать дальше. Доведенный до отчаяния, он согласен продать дьяволу собственную душу. Он даже ходил на Ивана Купала на перепутье звать Гната Безпьятого! Лишь разбогатеть, приблизиться к «хозяев», приобрести в руки еще кусочек. Ведь, по его моралью, «с деньгами, сказано же, и черт не брат». Но в денежных делах нет ни братьев, ни кумовьев: Калитка занимает Сеньке деньги не только во неслыханный процент, а еще, для верности, требует «запродажной запись на волы». Герой размышляет о том, что, видимо, соседский помещик Желудь имеет «нечистые деньги», то есть он уже воспользовался этой возможностью. О человеке, который ставит на первое место в жизни богатство, можно уверенно сказать, что она продает душу дьяволу. При разделе денег и Калитка, и Савка готовы убить друг друга. Впрочем, когда дело провалено, когда Герасиму не дали наложить руки, Савка раскаивается. И его покаяние - это настоящее покаяние человека-христианина.
Темы ал да кпб так вю доп да уж
