Бесплатная помощь
с домашним заданием!
80\% вопросов получают ответ в течение 10 минут
Задать вопрос
Скачать на телефон
Android
iOS
Задание следить
Українська мова 5-9 8 б + 4 балла за лучший 14.05.2013
діалог на тему "за що я люблю свою
діалог на тему "за що я люблю свою школу? "
Аватар пользователя Поля29 Поля29 середнячок
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Ответы и объяснения
лучший!
-Привіт, Оленко!
-Привіт, Полінко!
-У мене до тебе є запитання можна тобі його задати?
-Так звісно!
-За що ти любиш свою школу?
-Цікаве питання...Моя школа мені подобається за те , що вона має гарний вигляд та хороших вчителів!В нашому класі чудовий ремонт і ми можемо відкривати вікно та дихати свіжим повітрям!Ми кожного місяця допомагаємо власноруч своїй школі , це маленька користь для неї-ми прибираємо свій клас!А ще школа подобається тим, що ми маємо чудову їдальну ,де маємо смачні сніданки!Після того як поїмо ми прибираємо за собою та дякуємо нашим поварам,які готують чудову їжу.Я полюбляю ходити до школи залюбки тому що там я маю багато друзів , які постійно розповідають мені цікаві історії та анекдоти.Мені дуже весело в школі за ,що я її і люблю!
-Ти розповіла багато чого нового про свою школу , мені вона вже подобається!Прощавай ,Полінко мені час йти , бо мама кличе сподіваюсь ,що завтра зустрінемось знову!
-Бувай,Оленко!
Прекрасна,чудова природа. Нічний,морський пейзаж. Високі,далекі гори.
Займеник другої особи однини: ти
ми - займеник першої особи множини
він - займеник третьої особи однини
Відповідь: Ти або це варіант Б
Цветы
Мне кажется, что цветы - это самое удивительное творение на Земле. Благодаря их чудесным свойствам, они способны очищать воздух в помещении, быть лекарствами. Но самое, пожалуй, главное, они являются украшением и радуют глаз каждого, кто их любит. В нашей семье цветы есть всегда, они у нас повсюду: и на подоконниках, и на балконе, и в саду, и на столе в хрустальной вазе. Любовь к этим удивительным растениям у меня от моей мамы, она давно занимается цветоводством, все время высаживает все новые сорта, особенно любит розы. Помогая ей в саду, я слышу много очень интересных рассказов об этих удивительных цветах. Она очень много знает, много читает, вот я хочу поделиться своими знаниями. Поверье, это очень интересно и порой просто удивительно. Есть, например такой цветок, как «пуйя раймондии», он цветет один раз в жизни, но зацветает лишь тогда, когда растение достигнет возраста сто пятьдесят лет! Этот цветок признан учеными мира, как самый редко цветущий на всей планете. Очень жаль, что после цветения он погибает. Есть цветочные часы, которые изобрел Карл Линней, проживавший в Швеции. Он, изучая цветы, выяснил, что некоторые виды могут расцветать, причем они в это время сильно видоизменяются. Проводя свои исследования и поняв, какие цветы во сколько расцветают, он выложил их в виде часовых стрелок и получился уникальный «прибор» для определения времени. Одна проблема - они никак не хотели распускаться, если было пасмурно, солнышко им подавай! От мамы я узнала, что самый маленький цветок - это «ряска плавучая», он достигает 1 мм, а самый большой, около девяноста сантиметров у Раффлезиия Арнольди. Еще я узнала, что некоторые цветы по своей природе произрастают в местах, где есть некоторые виды полезных ископаемых, геологоразведчики пользуются этой особенностью, а цветы, как указатели, помогают им в их поисках. Некоторые цветы, например розы, обладают богатой символикой, которая напрямую связана со взаимоотношениями среди людей. Значения языка цветов сложно и очень многообразно. Так, например красные розы, как знак уважения, любви, дарят на серьезные торжества и мамам и бабушкам. Белый цвет роз означает чистоту и невинность, поэтому их часто дарят молодым особам влюбленные юноши. Розовый цвет цветка означает симпатию, вот их то и получают на первом свидании. О кремово-белых розах у мамы есть очень интересный рассказ, она их теперь получает каждый год от папы в день их свадьбы, это стало традицией в нашей семье с самого первого дня совместной жизни моих родителей. Зная о любви мамы к цветам, папа старается часто ее баловать, принося в дом не только букеты роз, но и охапку полевых ромашек, или маленький, но так здорово пахнущий букетик ландышей. Получать цветы всегда приятно!
Прости что не по русски переводчиком переведи
Біля струмка козак спішився і зсадовив малого на землю. Коня завів у прозорий затінок, зняв поклажу, розсідлав. Самопал обережно притулив до стовбура.
Поки малий вигулював коня, Омелько розпакував торбу. Лишилося ще пшоно, торбинка пшеничного борошна, кілька шматочків сала, капшук солі та з десяток тараньок.
Не відстібуючи з пояса ні лука, ні сагайдака, козак зачерпнув мідним казанком крижаної води. Тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна. Круто посолив. Проказав молитву і почав вимішувати тісто.
Коли вимішав так круто, що тісто вже не липло до рук, то насипав у казанок ще борошна і заходився щосили перетирати грушевою ложкою тісто з борошном. Омелько так старався, що аж упрів, але буханець тіста перетворився на дрібненькі кульки. Їх козак обережно зсипав у неглибоку дерев’яну миску.
Малий тим часом напоїв Буланка, насипав у шаньку вівса й поставив коня у холодку. Потім заступом викопав поздовжню ямку, по боках поклав два шмати вивернутого дерну, а на них, як на цеглини примостив поданий Омельком казанок із щойно набраною зі струмка водою.
Козак сам заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом. І ось казанок облизують прозорі язики полум’я.
Коли завирував окріп, Омелько всипав туди всю гору борошняних кульок. Ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. Нарешті, всі борошняні горошини піднялися нагору.
Омелько зняв казанок із вогню. Повичерпнував варене тісто і наклав у дерев’яну миску. Стали з малим, проникливо прочитали “Отче наш” і сіли розкошувати гарячою затіркою. Ще й по тарані роздерли.
Поки Омелько дожував тараню й відкрив рота, щоб загадати малому роботу, той уже спав на м’якій траві. Махнувши рукою, козак усе сам помив у струмкові й заховав у торби. Засипав піском вогнище, що ще тліло. Осідлав коня, повантажив торби, припасував до сідла самопал.
Напруживши з усіх сил очі, побачив в глибині долини ніби кілька макових зернят. Та зернята ті рухались.
Омелько висадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. Озирнувшись, спостеріг, що крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися.
Козак знайшов густий кущ, один товстий пагін притис якомога нижче і прикрутив його верхівку жмаком трави до супротивного куща. До гілочки ж приладнав стрілу.
Зладнавши “самостріл”, Омелько швидко повів коня. Невдовзі за спиною наче дитина в долоні ляснула. То Омелькова стріла в когось влучила.
Ваше, воріженьки, щастя, що малий зі мною! Тому утікати час і пора!
Пересадивши малого наперед, козак легко злетів у сідло. Буланко чимдуж погнав до далекого лісу. (За Ю.Логвином; 395 сл.)