имовий ранок
Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
<span>Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.</span>
<em>Друг. Що це взагалі таке? Це та людина, яка тебе ображає чи може вдарити? Ні. Друг - це людина, яка і в горе, і в радість буде завжди з тобою. А що ж таке "Справжній друг"? У кожної людини своя думка. Для когось справжній друг - це іграшка, з якою можна погратися, зламати і викинути. Для іншого це трохи більше. Це радість у всіх моментах життя. А для мене друг, Справжній Друг, - це сонце, яке освітлює моє життя своїм оптимізмом та взаємодопомогою! Я люблю всіх своїх друзів, бо коли тобі сумно, ти плачеш, друзі візмуть, куплять тобі сік та мандарини, прийдуть і будуть з тобой плакати.... Плакати не від горя, а від сміху. Не покидайте своїх найркащих та справжніх друзів, бо всі друзі, навіть мало знайомі - це все одно Друг. Справжній друг не покине тебе, він заради своїх планів та інтересів піде з тобою хоч на край світу! Бережіть тих, хто вам потрібен.</em>
Ю— ність або юні—сть, має— ток, ме—лодія або мело— дия, по—яс
<span>1. Усе
трудом славиться. </span>⇒ якщо ти сумлінно працюєш, то тебе поважають. <span>
2.
Без охоти немає роботи. </span>⇒ без бажання і праця не буде в радість. <span>
3. Без діла слабіє
сила. </span>⇒ якщо людина дуже багат часу байдикує, нічого не робить, то вона слабшає (або розумово, або фізично).
<span>
Питання до другого та третього речень:</span>
→Без чого нема роботи?
→Що слабіє без діла?
Сьогодні дома було дуже нудно. Та я вирішила здійснити уявну прогулянку до лісу. Переді мною стоя великій ліс., весь у золотому листі. Зробивши декілька кроків я опинилася у зовсім іншому місці. Куди не глянь, чаріва жива природа. І зовсім різна. Не мае повторів, але все одно можно було заблукати у цій чарівній казці. Коли я вишла на відкритий лужок, я побачила оленя. Благородна тварина дивилася на мене, потім втекла у гущавину дерев. З відти було чути шурхіт листя. Єхо лунало від усіх кутків. Птиці співалу свою чарівну пісню, я шла та насолоджувалась нею. Мені хотилось залишитися, але з іншоі кімнати долунав звук відкреваня двері, це примусило мене покинути моі думки. До кімнати зашла мама. Я слізла з підвіконня, та пішла допомогати її. Але я ще думала про золотий осіній ліс, и про те як там гарно.
