<span>Головний герой повісті «Ирій» — Михайло Решето. Юнак мешкає в селі Пакуль разом зі своєю матір'ю, але мріє про той час, коли поїде до міста вчитися у старших класах. І поки поїхав, вислухавши «напучування» матері — не займайся дурницями (хлопець писав вірші), добре вчись. За своєю вдачею Михайло — добрий хлопець, мрійник. Він переконаний, що, покинувши рідне село, його любистки, бузки, ніколи вже не повернеться сюди, бо в місті — зовсім інше життя, повне пригод, а Паку</span>ль — то вчорашній день. Ирій — казкова країна, де «не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят».
Дядько Шпичак поїхав до хлопчикових батьків і вони завели розмову про лося.-Добридень Лілю та Олексію!- Привіт і тобі якщо хочеш Шпичаку!-Ваші діти стали свідками вбивства!-Якого ще вбивства?-Вони побачили як я вбив лося із заповідника якого вони діставали із ополонки.-І що далі???-Вони хутко помчалися в заповідник.-Правильно вони зробили.Ати чого від нас хочеш.-Я хочу щоб ви зупинили своїх дітей.А я за цем віддам вам роги.Ну що згодні?-Ні тому що ви винищуєте природу і все живе!!!!-Ну будь ласка!-і так Шпичак благав години зо дві!Але батьки так і не погодилися тому що вони любили природу і навчили цього синів.
Подробнее - на Znanija.com -
znanija.com/task/11273279#readmore
Тарас Григорьевич Шевченко (1814 - 1861) – выдающийся поэт, художник. Родился 9 марта 1814 года в Киевской губернии в селе Моринцы.<span>Сначала в биографии Шевченко была потеряна мать, затем в 1825 году умер отец. Так началась его тяжелая, суровая жизнь. Вскоре он обучился грамоте, стал понемногу рисовать. В 1829 году начал служить у помещика Энгельгардта. В Вильне (Вильнюсе) в биографии Шевченко Тараса проходило обучение у преподавателя университета Рустема.</span>
Одного разу прислівник розачарувався у собі.
- Я такий нудний, бо ж незмінний. Іменники , дієслова, прикметники - всі за чимось змінюються.
І вирішив він піти з країни Мови.
Одного дня прокинулися мешканці Мови, а прислівника вже й слід прохолов. Спробували говорити питати одне одного. Щось негарно виходить. Сказати куди піти не можуть (наліво, вгору, тут,там), почуття висловити важко (спересердя, ненароком, лагідно). Вирішили всі разом шукати.
Знайшли у полі самотнього та сумного, втішили та попрохали вибачення, що були неуважними. І до сих пір живуть разом щасливо.
тут трохи більше. Можна скоротити.
Художні засоби в поезії.
Риторичні оклики:«Як він ішов!»«З шаленою радістю на виду!»«З гімном вулканним без музики й слів!»«Натхненно творив ходу!»
Риторичні запитання: «Що там?»
Метафори: «струменіла дорога», «далеч... текла», «співали ноги», «тиша музику берегла»; «планети грядуть на орбиті».
Епітети: «жадібні очі», «шалена радість, щастя», «сміхом гарячим», «полускана земля», «співчувати убого», «чужа біда».
<span>Повтори: «Як він ішов!», «З шаленою...», «І ніхто...»</span>