Я могу найти, и перевести.
Эта сказка по осень. Даже не сказка, а рассказ И.С.Тургенева.
Я сидів в березовому гаю восени, близько половини вересня. З самого ранку перепадав дрібний дощик, змінюваний за часами теплим сонячним сяйвом; була непостійна погода. Небо то все заволакиваются пухкими білими хмарами, то раптом місцями розчищалося на мить, і тоді через розсунених хмар показувалася лазур, ясна і ласкава ...
Я сидів і дивився кругом, і слухав. Листя трохи шуміли над моєю головою; по одному їх шуму можна було дізнатися, яке тоді стояло пору року. То був ще не веселий, сміється трепет весни, не м'яке шушукання, не довго говір літа, не ляклива і холодне лепетанье пізньої осені, а ледь чутна, дрімотна балачки. Слабкий вітер трохи тягнув по верхівках. Внутрішність гаї, вологою від дощу, безперестанку змінювалася, залежно від того, світило сонце або закривалося хмарами; вона то осяває вся, немов раптом в ній все посміхалося ... то раптом знову все кругом злегка синіло: яскраві фарби миттєво гасли ... і крадькома, лукаво, починав мрячити і шепотіти по лісі найдрібніший дощ.
Листя на березах була ще майже вся зелена, хоча помітно зблідла; лише подекуди стояла одна молоденька, вся червона або вся золота ...
<span>Жодного птаха не було чутно: всі притулилися і замовкли; лише зрідка дзвенів сталевим дзвіночком глузливий голосок синиці</span>
<span>Думаю що їх могли зацікавити космос, літаки , комп'ютер,адже про таке тоді вони й гадки не мали.</span>
Мрії. Дивні чарівні істоти, що допомагають тобі існувати. Їх значно більше за нас. Вони створені нами. Нашими прагненнями, нашими сльозами. Вони загинуть без нас, а ми не зможемо жити без них.
У житті без мрії немає сенсу. Але чи просто дотягнутися до неї? Піймати її, притиснути до грудей і втримати, незважаючи ні на що? Чи просто досягти до сенсу життя? У чому полягає він, сенс?
<span>Томас Едісон хотів покращити життя людей і винайшов лампочку. Ісаак Ньютон прагнув зрозуміти таємниці всесвіту, коли на нього впало яблуко. Дмитро Іванович багато років працював над здійсненням своєї мрії, доки вона не явилася йому уві сні. Ці люди обрали свою мету, досягли її. Спіймали мрію за райдужний хвіст. А що ж інші? </span>
Про що мріють хворі у реанімаціях? Діти в притулках? Матері, що не дочекалися синів з війни?
Вони мріють про щастя. Про те, що втратили або чого ніколи не мали. Про кращу долю, краще життя.
І коли збуваються ці мрії, люди змінюються. Хворі одужують і допомагають іншим морально та матеріально. Діти дорослішають і створюють найміцніші родини. До матері приходить вагітна дівчина. Люди знаходять щастя, бо хотіли цього, прагнули до нього, мріяли про нього.
<span>Мрія – це те, чого не дало нам життя. Доля в змозі відібрати можливість, але не змусить припинити мріяти. </span>
<span>Ніхто більш не любив Україну так, як любила її Леся. Вона писала вірші про неї, серцем була завжди з нею, але хто може сказати, про що вона мріяла? Про нас, незалежних українців? Про своє здоров’я? Про життя й здоров’я Сергія Мержинського? Відповідь на це питання покинула нас століття тому. Але хто знає, можливо саме молитви «сеї слабосилої дівчини» допомогли нам здобути незалежність. </span>
Коли загинуть мрії? У той день, коли Сонце зійде на заході й опуститься на сході. Коли висохнуть моря й вітер унесе гори, наче опале листя. Коли знайдуться відповіді на всі питання.
<span>Ніколи!!!</span>
Знайди в інтернеті!
Це набагато легше:)))
земля - символ темної сили над людиною і водночас символ праці;
сава та михайло -символи каїна та авеля;
Івоніка, Михайло і Анна символи добра і трудолюбства;
ліс - символ страшного чогось, сатани
смерть теляти- про неприємності
місяць і зорі - натякають на містику
нез'єднані руки Михайли й Анни, що символізують трагічну історію їхнього кохання
куля, яку знайшов Івоніка й здогадався, хто вбивця (символ вибору);
Анна (символ нещасного кохання й материнства);
дитина Анни та Петра (символ надії)
