Твір Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» вражає тим, що
детально охопив усю соціальну проблематику. Цей твір вражає не тільки
свою актуальністю в будь-який час, але й і гарно розкритими образами, що
дає змогу зрозуміти краще головню ідею та зміст. Зараз спробуємо
порівняти два дуже суперечливих образи: Чіпки і Грицька.
Свій життєвий шлях Чіпка та Грицько починали однаково: вони були
однолітками, з бідних родин, відмінністю було те, що Грицько – сирота.
Але згодом, коли вирішували долю, Грицько пішов на заробітки, і
поступово, через жагу до багатства, у нього з’являється скупість,
жадібність. Якщо метою Чіпки були пошуки правди та служба суспільству,
то метою Грицька – одружитися на багатій дівчині.
Чіпка не погоджується підкорятися, але у пошуках правди, він повертає
на поганий шлях, в той час як Грицько тихо живе, нічим не переймаючись.
Чіпка, розчарувавшись у житті, стає вбивцею, деградує. Але у повстанні
селян себе гідно проявляє, на відмінну від Грицька. В результаті Чіпку
вбили, а Грицько хизувався своїм боягузтвом.
<span>Отже, не зважаючи на те, що ці персонажі росли в одному середовищі,
вони абсолютно різні, як за характерами, так і за життєвими позиціями.
Вони йдуть за абсолютно різними стежками. Єдине спільне те, що ці стежки
однаково не праведні. Не зважаючи на те, що Чіпка став вбивцею та
займався поганими справами, розчарувавшись у світі, читачам він ближче,
ніж підлий та боягузливий Грицько. Адже Чіпка намагався знайти правду та
справедливість, зрозуміти не чесність світу, а не знайшовши відгуку,
просто зламався як особистість. А Грицька це ніколи не хвилювало, від
міг лише зраджувати та заздрити. Тому і стає прикро, коли Чіпка, який
все ж був непідкореною людиною зі стержнем, помирає, а Грицько, через
свою втечу, залишається жити як і раніше.</span>
Твір-роздум за однією з тем:
1)Людина та її доля в поезії Т.Г.Шевченка "Минають,дні,минають ночі..."Т. Шевченко силою свого поетичного слова, силою своєї безмежної любові до рідного народу, до України намагався пробити мури людської байдужості, панської обмеженості. Т. Шевченко все знав, все відчував: як жив народ, про що він думав, постійно шукаючи шляхів до кращого майбутнього:
І день іде, і ніч іде,
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Роздумуючи над минулим і майбутнім свого народу, Т. Шевченко неодноразово порушує питання: а для чого живе людина, в чому суть людського життя? Як боляче було дивитись поетові на підневільне тяжке життя свого народу, але ще гірше було бачити його покірність. Поет прагне розбудити свій народ від тяжкого сну, запалити в ньому іскру протесту, ненависті до жорстокої дійсності.
Так, в поезії "Минають дні, минають ночі..." звучить мотив осуду людей, які задовольняються своїм підневільним становищем в тогочасній Росії, людей безликих, які вели безтурботне життя й ні до чого в світі не прагнули. Кобзар твердо переконаний, що людина не повинна бути пасивною, вона мусить боротися за своє майбутнє. Байдужість, на думку Т. Шевченка, — це найстрашніше, що може бути в житті:
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі.
Поезія "Минають дні, минають ночі..." — це глибоко патріотичний твір, у ньому чітко окреслюється позиція поета-борця, який закликає читачів до активних дій на користь свого народу, своєї країни. Поет, звертаючись до долі, просить у неї не багатства:
А дай жити, серцем жити
І людей любити...
На думку Кобзаря, людина не повинна бути байдужою, бо байдужість страшніша за зло: байдужість — замаскована, не знати від кого її чекати, а до зла людина морально себе готує, готує себе на боротьбу зі злом. Тому поет пише:
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль. Боже,
То дай злої! злої!
Життя й творчість Т. Шевченка — це боротьба за кращу долю народу, за те, щоб показати йому шлях до майбутнього, допомогти йому повірити в свої сили, запалити іскру надії, іскру волелюбності, правди, щастя.
Розділ 1, у я кому з'являється Машка
Розділ 2, у якому з'являється патріотично настроєний привид
Розділ 3, у якому з'являється елегантний незнайомець
Розділ 4, у якому плани несподівано міняються
Розділ 5, у якому ніхто не з'являється, натомість Наталочка пропадає
Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви
Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення
Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет
Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пастку
Розділ 10, у якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди
Розділ 11, у якому мандрівників підстерігають суцільні несподіванки
Оксана Дмитрівна Іваненко народилася в м. Полтаві в родині інтелігентів: мама була вчителькою, а тато — редактором газети, У шестирічному віці дівчинка сама видавала журнал хтя дітей -Гриб».
Вона мріяла стати вчителькою, тому в роки Другої світової війни, коли мама організовувала безплатну школу для дітей біженців і робітників, охоче їй в цьому допомагала.
<span>У шістнадцять років Оксана вже працювала вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона почата писати перші казки для дітей. Протягом життя О. Іваненко написала майже п'ятдесят книжок для юних читачів. У її доробку особливо цікаві твори про Т. Шевченка. Марка Вовчка. Г. К. Андерсена, першодрукаря І. Федорова... Повість про майстра з виготовлення книжок ИИ й пропонуємо вашій увазі.</span>