Коли йдеться про культуру, здається, що кожен розуміє, що вона є. Однак, не все так просто. Якщо поставити запитання пересічній людині: «Що є культура?» - отримаємо досить різні відповіді. Дійсно, можна говорити про культуру поведінки, освіту, національну культуру, мистецтво, культуру спілкування, культуру почуттів тощо. І все це є вияви світу культури.<span> Справа в тому, що культура – складний об’єкт вивчення. Наука, що вивчає культуру – культурологія досліджує різноманітні сфери, форми та особливості культурних явищ. Специфіка філософського підходу до осмислення культури полягає в прагненні представити культуру як складне багатовимірне явище, що істотно пов’язане з людиною</span>естетичного, коротше, розумного вдосконалювання людини в ході її історичної еволюції».<span> Філософський погляд на культуру був розвинутий І.Г.Гердером (1744-1803). Він розглядав культуру в контексті еволюції, наголошуючи відмінність людського від тваринного. Культура трактувалася як друге народження людини: «Якщо б людина все брала з самої себе та розвивала це без зв’язку з зовнішніми предметами, то, дійсно, була б можлива історія людини, але не людей, не всього роду людського. Однак наш специфічний характер полягає саме в тому, що народжені майже без інстинктів, ми лише шляхом вправ протягом всього життя виховуємося до рівня людськості…Ми можемо, якщо побажаємо, дати цьому другому народженню людини, що проходить крізь все її життя, назву, що пов’язана або з обробкою землі – «культура», або образом світла – «просвіта» »</span><span> Осмислення культури можливе також з позицій соціологічного підходу. В такому варіанті розуміння культури орієнтує на те, що в суспільстві є певні культуротворчі можливості, що виявляються в спрямуванні життя в організаційному, а не хаотичному напрямі. Культурні цінності створюються суспільством та спрямовують його розвиток. Поняття «культура» з соціологічної точки зору характеризує образ життя суспільства в цілому.</span><span> Отже, осмислення культури здійснюється в процесі співставлення її з людиною, природою, історією, соціумом. Так, В.М.Межуєв визначає: «Світ культури – це світ самої людини». На думку Е.С.Маркаряна. культура – «позабіологічно створений засіб спілкування». В.С.Стьопін наголошує, що «культура – це геном соціального життя. Щоб виник новий тип суспільства, має виникнути нова культурна матриця. Подібно до того,як геном визначає, яким буде організм, так тип культури визначає, як буде відтворюватися діяльність людини». Батоманітні точки зору стосовно культури представляють її як вияв людської природи, творчих сил людини, історично визначений рівень розвитку суспільства, способи організації життя та діяльності людей.</span><span><span> </span></span><span> тощо, а культурність – як ставлення до подій життя на основі духовних, моральних, світоглядних засад.</span><span><span> </span><span>Однак в європейській філософії представлена і традиція, в межах якої культура та цивілізація не лише розрізняються, а навіть протиставляються. На останньому наголошують з моменту фіксування філософією життя кризи європейської культури.</span></span>
<span>У 1922 році проводився конкурс на найкращий проект пам'ятника. Перемогу в ньому здобув твір колишнього головного архітектора міста Л. М. Шлапаковського, однак він так і не був втілений у життя У 1980-х роках кременчужани знову повернулись до цієї ідеї, в результаті чого у березні 1986 року було відкрито памятку стелу Т.Г.шевченка (ріг вул.Ленина та Шевченка. Автори барельєфа — архітектори М. Я. Завадський</span><span>). </span>
Архітектура Софії Київської це як чарівна паличка, яка всіх зачаровує своєю красою. Так само зачаровує і внутрішнє оздоблення: багато колон, мозаїка, фрески, мармурова усипальниця тощо.
А коли дізнаєшся що над мозаїкою працювало 8 художників і заповнення 640 квадратних метрів було заповнено майстрами впродовж 3 років дивуєшся неймовірній красі ще більше.
Найбільш майстерно виконана мозаїка Марія-Оранта. Чому саме вона посідає основне місце у соборі? Тому що Марію вважали захисницею, через яку не пролетить жодна стріла.
Вона зображена на угнутій стіні. Чому? Тому що саме на угнутій стіні її постать можна назвати більш ідеально пропорційною, ніж на прямій стіні. Образ Марії створював майстер своєї справи. Тіло викладено золотою смальтою і від цього постать Марії огорнута ніжним та м'яким золотим сяйвом. Її обличчя серйозне і її образ стає більш мужнім та сильним. Золоті та блакитні брави мозаїки додають яскравості, ніжності та урочистості. Обличчя в деяких місцях більш рожеве. Цих рожевих кубиків не так багато, але вони присутні. Уста, ніс, повіки, підборіддя, що обведені тонкою червоною смужкою додають рожевості обличчю. Обличчя виглядає більш живим і стає більш виразним.
За 10 років ця мозаїка не втратила своєї краси тому вона є прикладом натхнення для майстрів, прикладом майстерності та творчого підходу.
Людині для того, щоб себе прогодувати або щось мати, треба працювати. Треба докласти власних зусиль. Нічого готове з неба не падає. Тому без праці лінива людина завжди буде голодна та боса. Іноді можна надіятися на допомогу, але вона не може тривати завжди.<span> Недаремно мудре прислів’я говорить: «На чужу роботу дивитися – ситому не бути».</span>
<span>1.)На весні 1241 2.)Тугарин кримезний як Дуб 3.)Скромна та ніжна Мирослава 4.)День ловлі Ведмедів 5.)На дівчину напала скажена ведмедиця 6.)Стародавнє село Тухля 7.)Просить у Боярина руки його доньки</span>