Рушник--це символ життя, червоні нитки- щастя, чорні-горе. а біле це сама доля. Цьому є підтвердженя слова з пісні: "Я візьму той рушник, простелю, наче долю."
Коли Юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.
<span>1.Сподівання Настусі на свободу:
"Вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з
могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до
рідного краю. Чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до
благородних учинків."
2.Сміливість і відвертість Насті до султана:
"Не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого Дунаю до Базри і
Багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх
військ і у пустинях. І не тульки земля, але й води, по котрих бушують
розбишацькі судна."
3.Відчуття Настусі:
"Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в
нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. І
відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу..."
4.Схожість Насті до матері Сулеймана:
<span>"Він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б
йому матір, ніж ся невольниця. Вже був певний, що вано й тільки вона
потрапить виступати супроти нього так само лагідно й так само твердо, як
його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли
стрілив якогось бика без пороху."</span></span>
Мавпочки дуже веселі, грайливі. Вони як маленькі дітки, з ними завжди весело цікаво.