Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили
п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання
зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли
вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом
старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два
дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька
ще довго згадувала цей випадок.
У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.
Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.
Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.
Мені здається, що сенс життя кожної людини полягає в тому, щоб знайти свою справу і людей, яких він буде любити.
Можливо, ці люди стануть його сім"єю та друзями.Можливо, вони будуть робити одне діло на користь інших людей. Якщо не знав любові, то прожив життя дарма. І не обов"язково це повинна бути любов до жінки чи чоловіка.
Кажуть, що кожна людина прийшла в цей світ для якогось діла, але не завжди вона його знаходить. Головною рисою людини є її людяність, любов та бажання зробити цей світ кращим.
І, на мою думку, сенс життя та щастя кожного - це використання своїх здібностей для добра та справ любові.
Тарас був дуже винахідливий хлопчина. Він навіть ходив шукати залузні стовпи , які підперають небо та великі залізні ворота в які сонце заходить , як корови у хлів . Бентежний тому що старався бути найкращим т анавіть часткоово якимось особливим . Ніжний тому що він був спокійний , до своїх товаришів ставився дуже добре та виховано . Грізний тому що його заарештували за 3 срібні монети ,які вкрав не він а син його мачухи Степан .
Картина.
<span>- В мене є така картина —
краща від усіх!
</span>Спіють яблука, малина,
зверху валить сніг.
Не картина —дивина.
Над горою низина.
На гілках сидять зайчата.
На ставку пливуть курчата.
Світить <span>сонце, сяють зорі.
</span> Їжаки летять.
Жолуді на осокорі
гронами висять.
— От картина,
<span>так картина! </span>
Що малюнок,
то й новина.
Хто ж її подарував?
<span>— Це я сам намалював!</span>
1.ограничено время
2.в рассказе развивается только одно действие
3.один главный герой
