Мама лагідно торкнулася плеча Дмитрика і каже " Вставай сонько в школу час ! "Дмитрик викрикує " Мамо , мамо я такий сон бачив ! " . Дмитрик все розповів про козаків. . Мама відповіла " Такі сни сняться лише розумним і обдарованим діткам . Дмитрик радісний пішов у школу...
<span>Смысл жизни в творчестве, в процессе созидания, создании нового. А вот в чем это выразится, не так важно, у каждого человека свои цели. Кто-то творит в бизнесе, кто-то в искусстве, кто-то в семье. В разных видах деятельности в основе лежат разные энергии: красная, оранжевая. желтая,... Смысл жизни – выбрать ту сферу деятельности, в которой человек может реализоваться, которая ему интересна. Эта сфера деятельности по уровню сложности должна соответствовать способностям человека, чтобы он мог достигать поставленные подцели. И в то же время постоянно должно быть что-то новое, что будет вызывать интерес познания.</span>
<span>Когда наши цели реализуются, то растет энергетический потенциал по конкретному виду энергии, и общий потенциал в целом. Возникают новые, более сложные цели, и процесс творчества все больше и больше захватывает нас. Жизнь наполняется ощущением смысла.</span>
<span>Хуха-Моховинка була лісовою, боровинкою Хухою. У старому бору спонвіку жив увесь її рід. Вона була наймолодшою серед Хух. Пухнаста, як мох, тільце врите довгою вовничкою, тільки мордочка, як садова квіточка, та лапки, рожеві зісподу, були голенькі. Колір вовнички мінявся від того, біля чого вона з'являлася. Моховинку дуже любили в родині, і -не тільки за те, що наймолодша, а й за те, що була добра, лагідна, слухняна і роботяща. Моховинка сама зробила собі хатинку між корінням великої сосни: позатуляла всі дірки та щілини сосновими галузками і м'яким зеленим мохом.</span><span>Але недовго судилося Моховинці насолоджуватися хатнім теплом. Старий дід, який прийшов рубати сосну, знищив її хатинку. Все було понівечено і розкидано. Занепокоєні тим, що не по закону рубають ліс, Хухи привели лісника. І серед них - Моховинка. Не про себе вона дбала, хоча так постраждала, а за весь свій рід на землі! Багато хто з Хух звав її до себе, але Моховинка добре знала звичаї, за якими Хухи повинні мати окремі хатинки. Не знайшовши хатинки в лісі (все було позаймане Хухами), знесилена, перемерзла, вона з'явилась у теплій хаті, серед кіз, які співчутливо вислухали бідолаху і запросили лишитися та.оселитися. Пройшов час, і у Хухи з'явилися нові друзі - хлопчик та дівчинка, які весело бавилися з затійницею. Маючи добре серце, Моховинка виручила з біди козу Лиску, за шо діти біли їй дуже вдячні: приносили все, що їм давали смачного.</span><span>Дуже сумувала Хуха за своєю родиною. І тільки нещасний випадок (знову з-за старого діда, який поранив їй лапку) допоміг їй опинитися серед лісу. Як зраділи всі Хухи її появі! Дружні, вони разом вибудували нову хатку. Все було добре у Хухи. Раптом сталося так, що Хуха-Моховинка віч-на-віч зустрілася з дідом. Але тепер він безпомічний, знесилений. Добре серце Хухи не пам'ятало зла, і вона поспішає на допомогу. Побачивши ту, що покалічив, старий приготувався для помсти, а одержав порятунок.</span><span>Не захотіла Моховинка, щоб її було віддячено, бо Хухи роблять добро з повинності. Про одне попросила - розповісти людям, що Хухи добрі й не пам'ятають зла. Ця казка несе непереможну силу добра, вірності, любові. Читаючи про Хуху, я згадував і Карлсона, який з задоволенням бавився з Малюком, і роботящу Попелюшку, і Герду, що змогла перенести всі страждання на шляху до зустрічі з Каєм.
</span>
Любий друже, я прочитала твір «Кайдашева сім’я», це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. Письменник Іван Нечуй-Левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. Твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї Мазурів із села Семигорів.
У соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. Вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. Твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. Вони допомагають читачеві краще зрозуміти характер героїв. Ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.
Головними героями твору є: Кайдашиха, Кайдаш, їхні сини та невістки. Найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу Мотрі та Мелашки. Перша — це дружина Карпа. Це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. Вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. Її злість стає неймовірно сильною. Читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. Мотря починає ненавидіти Кайдашиху настільки, що виколює їй око. Найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. Мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. Їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як Мотря.
За своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. Іван Нечуй-Левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. Прикладом цього може слугувати бійка Кайдашихи з Мотрею за мотивало. Не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. За допомогою цього літературного прийому досягається комічний ефект. Стає зрозуміло чому видатний український письменник Іван Франко називає повість «Кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.
Проблеми твору можна розглядати і в наш час. Коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. Коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. Багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. Соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.
Іван-Нечуй Левицький упродовж свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «Кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. Цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. За допомогою однієї родини Іван Нечуй-Левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. Все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. Для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. Отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.
Ответ: ПОРІРНЯННЯ
«Наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина», «дощ такими потоками, наче там тисячі Федьків», «лід, як вимочений цукор», «немов не чув», «наче твій тато, став пузатий Федько», «стриба, як кішка», «як крізь сон бачив», «шматки лізли на неї, немов збиралися розчавити живе створіння», «крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великій гуркіт волів», «стрибнув, наче пробуючи його».
а персоніфікації вибачте я не знаю
Объяснение:
