<span>Тут були у мисці сливи.</span>
<span>Де ви їх поділи?</span>
<span>А ми з татком, - каже хлопчик, -</span>
<span>Ввечері поїли.</span>
<span>А три кісточки лишили</span>
<span>Ви кому? Для мами?</span>
<span>Я лишив, бо татко сливи</span>
<span>Ковтав з кісточками.</span>
Так.Людям на даний час потрібно б було повчитись у Простака,адже Простак-щира,і в деякій мірі вихована людина.Незважаючи на те,що він не виховувався у 'цивілізованій і сучасній кріїні'він є добре вихований.Простак не 'зіпсований цивілізацією' і є відкритий і добрий.Людям потрібно взяти для себе питання вихованості,простоти,залишатися таким як ти є,і не перешкоджати чужому щастю...Доба Просвітництва залишила свій слід і у наші часи.<span>Якщо проеціювати події повісті «Простак» на наше сьогодення, то можна з впевненістю стверджувати, що питання, порушені Вольтером у цьому творі, не менш актуальні і в наш час. Адже й сьогодні «природні» люди, яки намагаються відстоювати одвічні людські цінності і жити за законами природи, досить часто не знаходять розуміння у суспільстві. Якщо замислитися, то кожен з нас може привести приклад «Простака», якого він знає особисто. Але будь-що, та «Простаки» повинні існувати в будь-який час, бо саме завдяки їм зло ніколи не переможе добро.</span>
Скнара,ставив себе вище усіх через гроші
Він у лісі проживає,
Одяг темно-сірий має.
Вечорами тихо ходить,
Кого зможе-того зловить.(ВОВК)
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції.