Точно не знаю но вот!
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця.
Старший брат Андрія — Петро Малишко — став своєрідним народним месником — Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро — ціни б мені не було!» [1]
Андрій Малишко закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії.
Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».
Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).
У 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».
Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Идея повести "Захар Беркут" - надо быть патриотом своей страны. В нашем времени актуальность данной повести заключается в том, что многие люди покидает свою родину и уезжают за границу. И забывают про то, что надо любить и защищать свою страну, делать всё для её процветания.
Швайка:
Відважний козак, який захищає свою Батьківщину від ворогів. Готовий віддати життя за товариша і не скривитися. Вправний і дуже кмітливий вивідник землі Переяславської. По всьому степу ходять слухи про цього невловимого всюдисущого уруського розвідника-вовкулаку, якого ніхто навіть не бачив в лице, а якщо й бачив, то недовго йому залишалося жити.
Тишкевич:
Підступний і жорстокий челядник пана Кобильського. Він водиться з татарами і без терзань совісті видає їм інформацію про козаків. Також він зі своїми друзями обкрадає і вбиває вільних добитчиків з плавнів, які надіялися на краще життя. Кмітливий і досить швидко розуміє що робити навіть в єкстрених ситуаціях. Хоча все ж він отримав по заслугам.
Скласти розповідь про ранню осінь з поданими словами можна так:
Настала чарівна та різнобарвна рання осінь. Брами літа замикає осінь. Сонечко вже ласкаве та не пекуче,
лагідне. Все навколо гарне та яскраве! Червоніє горобина, жовтіють
листочки, тьмяніє трава. Край різнокольоровий, наче писанка! Навколо
золотяться березові гаї, повітря стає прозорим та чистим, легким.
Надія людині потрібна завжди. якщо не буде надії то й не буде мрії. не дарма кажуть надія помирає останньою . бо надія дає сили рухатись далі
