Головний герой цієї повісті — Гуллівер. Він народився в сім'ї небагатого вельможі, що мав маєток у Нотгінгемпширі. На чотирнадцятому році його віддали до коледжу в Кембріджі. Але у батька не стало коштів тримати його там довше, ніж три роки.
<span>Потім Гуллівер провчився чотири роки у видатного лондонського хірурга містера Бетса і став лікарем. Гроші, які надсилав йому батько, він витрачав на книги з мореплавства та пов'язаних із ним галузей математики, бо мріяв стати мандрівником. Згодом Лемюель два роки і сім місяців вивчав природознавство у Лейденському університеті в Голландії. </span>
<span>За рекомендацією містера Бетса, Гуллівер найнявся лікарем на корабель "Ластівка" і проплавав на ньому три з половиною роки, побувавши у країнах Східного Середземномор'я. </span>
<span>Після плавання, за порадою друзів, він одружився з Мері Берген — дочкою власника панчішної крамниці Ермунда Бертона. Щоб поліпшити матеріальне становище сім'ї, Гуллівер вирушає у плавання на кораблі "Антилопа" в Ост-Індію. Тоді йому було приблизно 30—33 роки. </span>
<span>На мою думку, Гуллівер мав приємну зовнішність. Він середній на зріст, зі стрункою постаттю, каштановим волоссям, гострими рисами обличчя. </span>
<span>З твору видно, що Гуллівер мав позитивні риси характеру. Автор відзначає його людяність: "... (Гуллівер) рішуче відмовився бути знаряддям закріпачення вільного та відважного народу...", підкреслює сміливість: "Поки я порався з цим, вороги пускали тисячі стріл, і багато з них впивалися мені в руки та обличчя, завдаючи пекучого болю й заважаючи мені працювати..." </span>
<span>Допитливість Гуллівера простежується упродовж усього твору: ".-а буваючи на березі, приглядався до побуту і звичаїв людей і водночас вивчав чужоземні мови..." Цьому герою притаманні такі риси як витривалість ("Перше речення, яке я вивчив, було прохання повернути мені волю. ...імператор відповідав, що це справа часу, що розв'язати її він може тільки у згоді з радою...") і великодушність ("...Полковник наказав схопити шістьох заводіяк... і віддати зв'язаних мені до рук.... я перерізав ножем нитки, якими він був зв'язаний і обережно спустив його на землю..."). </span>
<span>Розум та винахідливість багато разів допомагали Гулліверу під час цієї мандрівки: "...за три тижні я зробив великі успіхи у вивченні їхньої мови..."; "...умисно не підходив до берега, щоб мене не помітили з якогось ворожого корабля..."; "...Я сплів канат удвоє, щоб зробити його міцнішим і з тією ж метою поскручував залізні бруси втроє..." </span>
<span>Гуллівер з добротою та повагою ставився до інших. Він чемно поводився, коли був у полоні заслужив цим прихильність імператора Ліліпутії і симпатію більшості його підданих, хоч і міг би звільнитися та знищити цю державу і її маленьких людей. </span>
<span>Крім того, він погодився на всі умови звільнення, незважаючи на те, що деякі з них були не такі, як йому здавалося, почесні. Гуллівер запобіг нападу на Ліліпутію ворожої держави Блефуску. </span>
<span>Автор повісті зауважує, що Гуллівер мав добре виховання. І це підтверджується його мовою, розумною та культурною. </span>
<span>Частина вельмож та міністрів Ліліпутії прихильно ставилася до Гуллівера, і коли обговорювався акт обвинувачення, вони не виступали проти Гуллівера. Тим часом Флімнап та Бол голам, вороги Гуллівера, що прагнули його знищиш, у спілці з деякими чиновниками обвинуватили його у державній зраді. </span>
<span>Дж. Свіфт показав Гуллівера як гідну людину. Порівнюючи його з ліліпутами, автор висміював претензії на світове панування англійських монархів, їхніх міністрів та царедворців, несправедливість суспільного життя у всій Європі. </span>
Поэт восхищается, описывая крестьянку тем, что она во всякой одежде красива к всякой работе лавка. "Идут они той же дорогой, какой весь народ наш идёт..."Этим он показывает, что они тоже народ, крестьяне.
Кроссворд "Герои сказки". В выделенных клеточках должно получиться имя одного из персонажей сказки – капитана дворцовой гвардии. (Бонавентура) <span>Гимнаст-канатоходец. (Тибул) Та, чьё имя значит: "вся жизнь". (Суок) Экономка доктора, который должен был починить сломанную куклу. (Ганимед) Имя доктора. (Гаспар) Учитель танцев. (Раздватрис) Оружейник, которого Три Толстяка заковали в цепи и посадили в клетку. (Просперо) Лошадь, на которой ездила Суок. (Анра) Наследник Трёх Толстяков. (Тутти) Силач из балаганчика "Троянский конь". (Лапитуп) Владелец балаганчика, в котором выступали Тибул и Суок. (Бризак) Кличка лучшего попугая из зверинца. (Лаура)</span>
Виктор Васнецов. Его годы жизни 1848-1926 . Он создал много разных произведений на тему :Исторические события ,а также персожаны сказок . Мне больше всего нравится его картина Алёнушка . На ней изображена Алёнушка одиноко сидящая на сером камне посреди опадающей листвы . Иван Билибин . Его годы жизни 1876-1942 . Он создал много интересных произведений на тему : Русские и зарубежные сказки . Мне больше всего нравится его картина Баба Яга . На ней изображена злая Баба Яга в ступе пробирающаяся через лес ломая все деревья перед ней .
Герой этого короткого рассказа Бенджамен Дрисколл - 31-летний землянин, одержимый мечтой сделать Марс населенной зеленой планетой. Он имеет благородную цель - чтобы на прежде безжизненном пространстве росли леса и насыщали атмосферу кислородом. И он этой цели добивается, благодаря своей целеустремленности, вере, трудолюбию, упорству, терпеливости, выносливости и непреклонности. И он ни разу не изменил своей мечте, о чем свидетельствуют следующие выдержки из текста:
"...отправился в путь пешком.." - Дрисколл отправился пешком в далекий путь по пустыне, это говорит о его выносливости, готовности преодолевать любые препятствия и трудности.
"...он ни разу не оглянулся" - оглянуться - значило бы сдаться, а сдаваться он не привык.
"...сомнительно, чтобы хоть одно зернышко проросло" - он упорно работал, хоть и сомневался в успехе.
"Быть может, вся его работа, все эти дни выкапывания ямок были напрасны." - Дрисколл верит в успех своего дела, верит, что сама природа придет ему на помощь.
"Он смотрел только вперед..." - это говорит о непоколебимом стремлении героя к своей цели.
"...подумал о жирной, черной почве, такой черной и блестящей, что она чуть не шевелится в руке, о сырой земле, откуда могут вырасти гигантские бобовые кусты.." - он чётко представлял себе, что получится в результате его трудов.
