Мого друга звати Зак. В нього незвичайне ім’я. В Україні такого імені й не зустріти, але в Америці це ім’я дуже популярне.
Я знаю Зака не так давно, а познайомились ми випадково. Можна сказати,
що це було дивне знайомство. Ми разом грали в одну online-гру, почали
переписуватись і спілкуватися в skype.
Заку 21 рік, проживає він в
Росії, у місті Краснодар, але дуже довгий час жив на території Америки і
тому вільно володіє англійською, німецькою, російською, французькою
мовами. Закінчив Кубанський Державний Університет, працює заступником
директора фірми A.E.Jewelry Company. Він часто буває в Україні, а саме в
Києві, де ми з ним і зустрічались.
По своїй натурі це сильна,
вольова, дуже оптимістична і життєрадісна людина, яка вміє ставити перед
собою цілі і досягати їх. Поєднання цих якостей і допомагає йому краще
розуміти і розбиратися в людях. Він з легкістю знаходить спільну мову з
абсолютно незнайомими йому людьми.
Найголовніше і найприємніше те,
що ця серйозна молода людина цінує і поважає звичайну людську дружбу, де
незважаючи на різницю у віці, він все одно залишається вірним другом,
який щиро переживає за мене, допомагає, якщо необхідна його допомога.
Зак зберігає мої таємниці і не думає про мене погано. Я сподіваюся, що він цінує мене так як і я його.
Він завжди терпляче слухає мене, вникає в те, що я говорю, із
задоволенням дивиться ті фільми, які я йому пораджу. У нас абсолютно
збігаються музичні смаки. За винятком лише того, що він не любить
поп-музику, а я іноді її слухаю.
А іноді він погано себе поводить,
безсоромно дуріє, придумує всякі дурниці. А буває, що він не знаходить
на мене часу, тому що багато працює. Коли він злий на мене, з ним краще
не сперечатися. Краще покірно погодитися, все одно не вийдеш переможцем,
але до кінця дня він мені все пробачає.
Мені хочеться, щоб така
дружба була вічною і віриться, що зараз з усіх думок в його голові є
одна маленька про мене, про друга, який пише про нього нариси, з лютою
ненавистю дивиться на нього під час сварки, а потім всеодно мириться. І
щоб не сталося, треба зауважити, що я дуже радий нашому знайомству і
нашій дружбі.
З елементам міркування:
Хліб - це святиня. Його потрібно берегти. Я переконана в тому, що не можна зневажливо ставитися до хліба: гратися ним, кидати хліб на землю. На мою думку, коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Для того, щоб кожен день хліб був на нашому столі потрібна важка праця людей багатьох професій. Землероби навесні сіють зерно, літом доглядають поля з хлібом, а потім збирають щедрий урожай. Мірошник меле із зібраного зерна борошно, щоб пекар міг спекти з нього духмяний хліб. Продавець в магазині кожен день зранку поспішає на роботу, щоб продати нам свіжий , смачний хліб до сніданку. Вважаю, що найбільше багатство — хліб. Він сильніший за все, смачніший за все, насущний і святий хліб із нашого поля.
Про мою мрію:
Кожна людина має мрії. Я не вийняток. Я дуже хочу побачити світ, відвідати кожну країну і на власні очі впевнитись в неповторності кожної держави. Я сподіваюсь, що зможу здійснити це бажання, адже я неодмінно хочу побачити Ейфелеву вежу Парижа, Тауерський міст Лондона, пираміді Єгипту та інші визначні споруди. Нині це лише мрія, але в майбутньому я впевнена я зможу здійснити її.