<span>Доброта, любовь к миру, к окружающим людям, благорасположенность, – эти качества человеческой души считались наивысшей ценностью во все времена. И даже в эпоху современности, когда в мире, казалось бы, преобладающие и вездесущие такие качества, как агрессия, враждебность, зависть и алчность, добро, все же имеет место быть, а это согревает души и сознание тех людей, чьи сердца открыты истинным моральным ценностям, не смотря на времена и нравы; стремящихся к лучшему и не приемлющих для себя ничего, кроме чести, достоинства и благородства.</span>Не зря ведь в древности бытовало утверждение, что к каждому шагу, к каждому поступку человека приставлено зеркало, отражающее злость злостью, а добро возвращающее добром.Конечно, нельзя понимать данный постулат в буквальном смысле, надеясь, что каждый хороший поступок немедленно должен вернуться. В действительности ожидание добра, как ответное действие на добро – это не эгоистичное стремление, добро нельзя воспринимать как сделку с чем-то наивысшим, нельзя стремиться совершить высокоморальный поступок лишь в надежде на щедрую награду за это.Чтобы доброта поселилась в окружении человека, чтобы жизнь его согревалась душевной теплотой и хорошим отношением окружающих людей, нужно научиться творить добро бескорыстно, без всякой надежды на благодарность, приняв, таким образом, свою собственную модель поведения, хода мыслей и чувств. Помочь жаждущему помощи, выслушать и понять другого человека, дать мудрый совет – вот истинное предназначение каждого человека, живущего в социальном мире, в людском обществе.<span>На самом деле для того, чтобы человеческие деяния носили позитивный характер, были направлены на созидательность, на помощь нуждающихся в этом людей, надо даже мыслить в нужном русле - лишь о хорошем, стараться ограждать свой разум от помыслов о жадности и злобности, и тогда привычка доброты к окружающему миру станет истинной натурой, вторым «я». Лишь в этом случае жизнь человека можно будет назвать духовной и истинно моральной.
Творите добро и добром оно Вам обернется!</span>
Хотинська фортеця - прекрасний зразок середньовічного оборонного зодчества України, один з найбільш значних пам'ятників архітектури Буковини. Побудована в XIII в. за наказом князя Данила Галицького на місці ранньослов'янських укріплень. Замок (цитадель) складається з чотирьох оборонних веж, палацу коменданта, офіцерських казарм, церкви з фрагментами розпису XVI в. Довгий час Хотинська фортеця була форпостом Галицько-Волинського князівства, важливим оборонним пунктом Придністров'я. У XVI в. її зміцнює молдавський король Стефан III. У 1621 р. під Хотином об'єднані польсько-українські загони під командуванням гетьмана Я. Ходкевича розбили 150-тисячну турецьку армію, яка вважалася непереможною. Вирішальну роль у Хотинській битві зіграло 40-тисячне козацьке військо гетьмана П. Сагайдачного. Однак Хотин залишився під владою турків, які у XVIII ст. за допомогою французьких інженерів звели поряд з замком Нову фортецю з земляними ровами, бастіонами і чотирма воротами. Усередині міг розміститися 20-тисячний гарнізон.
Після приєднання Бессарабії до Російської імперії в XIX в. фортеця була відновлена, замкова мечеть перетворена в гарнізонну церкву Олександра Невського, а мечеть на території Нової фортеці стала церквою Св. Миколая. Після Кримської війни Хотинська фортеця як військовий об'єкт втратила значення, однак непогано збереглася. Її значні стіни служили декораціями в таких відомих кінофільмах, як "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Дартаньян і три мушкетери", "Стріли Робін Гуда", "Тарас Бульба". До 1000-річчя Хотинської фортеці проведена реставрація. У корпусі казарм відкрита музейна експозиція. На території працює кафе і сувенірна крамниця.
Речення склади сама але я допоможу. Я невисокий. Це не високий результат
Твір заданий на літо вже давно прочитаний.
Дозрілий кавун виглядає смачно.
Будинок був освітлений рожевим сяйвом світанку.
На зустріч їй ішов сяючий радістю син.
Немає такої людини, яка б не любила свій край, і свою Батьківщину. Без Батьківщини немає народу, немає нас. Усі ми любимо, і будемо одвічно памятати нашу домівку, край де ми проводили щасливі роки нашої молодості, а можливо і проведемо там все життя. Всюди добре але вдома найкраще і кожен це усвідомлює.
Ми всі будемо робити так, щоб всі щасливі моменти залишились у нашому житті лише на яскравому фоні. І це стосується не лише щасливих спогадів про минулі роки, це стосується і щасливих спогадів про наші почуття до певної особи, а точніше про наше вірне і перше справжнє кохання.
Немає солодшої миті, ніж перше кохання, і всі це пройшли. Пройшли той момент коли вам обом не хотілось покидати один одного , і це мабуть були найкращі моменти у нашому житті. Але яке кохання без вірності ідовіри. Для того щоб кохання було справжнім, воно повинне бути засноване на довірі, і підтримці, адже ніхто так не підтримає і не допоможе як кохана тобі людина. Для чого пробувати мимобіжні почуття, коли можна знайти справжні і насолоджуватись ними вічно і безкінечно.
Як би нам не хотілось, але ми повинні памятати ті місця які нас виростили, і тих людей які зуміли принести у наше життя посмішку, адже немає людини яка б прожила своє життя яка ні разу не відчула смак кохання і ностальгії.
<span> </span>