Замість сніданку – стрічка новин у Facebook, замість розмов за обіднім столом – фото в Instagram. І до речі, обід туди ж. Як то кажуть: не сфоткав – не з’їв. За останні десять років наше життя круто змінилося. І сьогодні, напевно, вже у кожного є своя сторінка в соціальних мережах. І не одна: тих нині багато. Навіть жарти на кшталт «зайшов на п’ять хвилин, а вийшов о четвертій ранку» стали бородатими.
Кажуть, залежність від соціальних мереж не слабкіше, ніж у курця від сигарет. У Штатах навіть придумали спеціальний термін – Facebook addiction disorder, що перекладається приблизно так: «розлад Facebook-залежності». Втім, у кого як: замість Facebook може бути будь-яка інша соціальна мережа.
Завдяки Інтернету та соцмережам ми практично миттєво отримуємо інформацію. І її багато. Дуже багато. І здорово, що ми живемо у такий дивний час, коли можемо постійно бути на зв’язку та дізнаватися про життя друзів і близьких з їх постів у соціальних мережах. Але усе має зворотний бік. Це теж обговоримо.
Сьогодні розбираємося у тому, як ми перетворюємо своє життя на велику рекламну кампанію в соцмережах, та чому немає сенсу мріяти про бездоганне тіло (а чи дійсно воно таке?), як у, наприклад, «тієї з Беверлі-Хілз», або про машину на кшталт тачки однокласника, якою він любить похвалитися на своїй сторінці. Подивимося, як соціальні мережі впливають на суспільство й кожного з нас окремо, що вони можуть дати, а що – забрати. Ну і як ними користуватися, щоб витягти для себе максимум користі: усе ж таки без них у XXI столітті, погодьтеся, зовсім ніяк.
<span>За зроблене добро не чекай похвали</span>
За добро не потрібно
чекати похвали. Адже добро необхідно робити від чистого серця, <span>не чекаючи за це подяки або визнання. Шляхетна людина буде творити добрі
справи не зважаючи ні на що, адже все одно все те, що ми робимо у житті так чи
інакше повернеться до нас знову. Не потрібно переривати ланцюг добра! Н</span>авіть якщо вам не сказали "спасибі" за добру справу, якщо той, кому ви допомагали, неввічлива людина, або просто забула подякувати, будьте впевнені, що ваш вчинок все одно є великим вкладом у
скарбничку людяності, добра та милосердя.
Думаю, це одна з кращих прислів'їв. Невипадково, прислів'я - це народна мудрість, накопичена століттями.
Людина народжується і відразу починається навчатися, насамперед, найпростішим речам: сидіти, ходити, дізнаватися маму і тата, пізніше вчиться сам справляти нужду, говорити, малювати, правильно тримати ложку, поводитися в суспільстві. Все це повинні дати дитині батьки.
Потім чадо переступає поріг школи і встає на довгий і тернистий шлях до знань. У школі дитину вчать не тільки читати, писати, рахувати і жити в соціумі, а й думати, аналізувати, оцінювати, фантазувати. З часом нього формується своя точка зору, і він вчиться її доводити і відстоювати свою думку. Крім школи батьки можуть віддати свою дитину в музичну, художню, спортивну школи, де крім професійних навичок, він навчитися ще почуттю ритму, смаку, розвивається окомір, тренується сила волі і витривалість. Таким чином, розширюється кругозір дитини.
По закінченні одинадцяти років, вже доросла, самостійна людина йде зі школи, але навчання його на цьому не закінчується, навпаки, з цього починається наступний, більш значущий період його життя - п'ять років університету. Зараз серед молоді побутує думка, що вища освіта не обов'язково для багатої і щасливого життя, приклади тому - мільйонери, що не закінчили навіть школу: Стів Джобс, Білл Гейтс, Генрі Форд і багато інших. Але справа в тому, що ці люди відрізняються від нас, вони не просто мислять по-іншому, вони діють і домагаються результатів. Не кожен з нас здатний на таке, тому - вік живи вік учись.
<span> Скільки б не було тобі років, ти завжди можеш дізнатися що, чого раніше не знав. Головне - не треба цього боятися чи соромитися. І нехай тобі тридцять, сорок років - ніколи не пізно навчитися малювати, або грати, наприклад, на флейті. Яскравий тому приклад - М.В. Ломоносов, який почав вчитися у вісімнадцять років! І як виявилося, не дарма. Не бійтеся вчитися, адже навчання - світло!</span><span />
До моря - дополнение, выраженное сущ+предлог
знайте-сказуемое , выраженное глаголом
вам-местоимение, дополнение
нельзя-обстоятельство выраженное наречием
