До землі український народ почуває глибоку повагу, яка часом межує з обожненням. Землю називають святою і матір'ю, бо з неї створено першу людину, земля годує всіх людей і тварин. Нею клянуться, при цьому цілують її або з'їдають жменьку землі - і ця клятва вважається найстрашнішою. Бити без потреби по землі палицею або чимось іншим вважається таким же великим гріхом, як бити рідну матір /Булашев Г. Український народ. - С. 268/.
Наші предки вважали, що земля жива, бо "тільки живе може живому життя дати". А земля давала життя і житу, і пшениці, і усякій пашниці. "Земля наша мати, всіх годує", "Земля дає все і забирає все", - стверджують прислів'я. "Земля - мати", а "Сонце - батько, Місяць - вітчим".
Ці народні афоризми відображають взаємини людини з природою від найдавніших часів.
Слово "земля" в українській культурі уособлює кілька значень, і така ж неоднорідна символічна знаковість цього образу: астральний і космічний символ, образ матері-годувальниці і образ землі - Вітчизни.
Земля-мати - дополітеїстичний образ-тотем протоукраїнців, які поклонялися родючій ниві, всій землі. Образ землі-матері ввійшов поетичним символом до фольклору українського та інших слов'янських народів /Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - С. 28/.
<span>Для українців земля завжди була засобом існування, годувальницею, більше того, вона - "це й материнське лоно, в якому формується не лише фізичний, а й духовний генотип людини". Крім того, духовний генотип суспільства і культур, націй і вселюдства. Україну /етнос, мову, націю, державу, культуру, ментальність/ не можна зрозуміти поза рідною їм землею-природою. Ще в "Літописі Руському" відзначалось, що Руська земля є великою і багатою, щедрою і красивою</span>
Я зі своїм другов пішов гратися на двір
<span>Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.
Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік.
Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею.
Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.
Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього.
Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола).
Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра).
Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції.
По-перше це «День міста» — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році «День міста» святкувався 6 травня.
У нас також є «День прапора» (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.
Якщо у вас поганий настрій, або забагато думок — прогуляйтесь вулицями міста, які зачарують вас своєю красою і неповторністю. Багато з них збереглися протягом століть. Відомо, що тоді будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади будинків здебільшого тривіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «Кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок вартий уваги, кожен має свою історію. Щоб її узнати-треба просто завітати до гостинного українського міста Львова!</span><span> </span>
<em>Я по знаку задиака весы</em>. В Китае щьют <em>подушки с пахощами.</em><em> Солнце при своём свете ласкает меня.</em><em> Если разсуждать здраво чипсы придумали в Америке.</em>
Простите что на русском не дружу с украинским переведите в переводчике если не сможите сами.<em>
</em>
