Вчить любити Батьківщину та народ більш, ніж своє життя. Бути працьовитим . Не витрачати дарма жодної години свого життя. Наполегливо навчатися, ніколи не вважаючи себе досить досвідченним. Йти до висоої мети, не дивлячись ні на які труднощі та переслідування.
Цей твір дуже цікавий іноді сумний , смішний і цікавий . З цьго твору можна робити висновки . Він показує який може бути світ . Напевне якщо був інший автор тоді все булоб інакше . Взагалі твір мені сподобався тому що цей твір показує яке буває життя .
Щедрик ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Ще того мало -
Дайте сала,
А як донесу,
Дайте й ковбасу.
***
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
- Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
***
Ми щедруєм і співаєм під вікном.
Щастя, долі вам бажаєм всім гуртом.
Хай квітують ваші ниви золоті,
Щоб життя було щасливе в майбутті.
У думах найчастіше оспівуються визначні події нашої історії і висловлюється захоплення народу видатними історичними діячами.
Я прочитав багато народних дум, але найбільше мені сподобались ті, в яких прославлено воїнів-козаків, захисників своєї Вітчизни. Це думи про козака Голоту, а також Самійла Кішку. Мене захоплює весела вдача та сміливість козака Голоти, який не боїться гуляти полем килійським поблизу татарського міста Килій та перемагає у битві татарина.
Мені дуже подобається Самійло Кішка. Цей розумний і хоробрий козак має справжні риси воєначальника. Він наперед передбачає вчинки ворогів. І завдяки цьому ним організовано повстання на галері та набіг козаків на турків-яничар у Козлові.
Мені хотілося б, щоб для цих героїв здійснилися останні слова Самійла Кішки:
Слава не умре, не поляже!
Буде слава славна
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!..
Цей вірш розкриває ніжно-траіічну історію її стосунків із Сергієм Мержинським, передчуття довічної розлуки Леся символічно закодувала у вірші «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…». Плющ міцно обіймає стеблами руїну, боронить від негоди, «а прийде час розсипатись руїні, — нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?»
