Якнайкращий( префікси як-, най-, корінь кращ, закінчення -ий)
Тут не можна дібрати перевірочні слова, бо орфограму "Правопис е,ив суфіксах" не перевіряють наголосом. Тут діє правило: віддієслівні іменники ІІ відміни середнього роду на -о утворюються за допомогою суфікса -ив-: пекти-печиво, морозити - морозиво, варити - вариво, палити - паливо, мережити - мереживо і т.п. Виняток: марити - марево.
Стоїть дерево , побіг кіт, дзвенить у дзвоник, болить бік, гуде у вусі, лежить сіно,
Пропоную виписати 5 таких речень з художньої літератури з прислівниками:
1. В Путивлі граді вранці-рано сумує, плаче Ярославна. ("Слово про похід Ігоря")
2. Уже півгодини за стрункою дівчиною невідступно йде людина. (М. Коцюбинський "Дорогою ціною")
3. Два вікна, що виходять на веранду, тьмяно світяться. (М. Коцюбинський "Дорогою ціною")
4. Зовсім самостійно стоять вони, розділені нивами. (О. Кобилянська "Земля")
5. Самітно і гордо глядять на збіжжя, що хвилюють навкруги них.(О. Кобилянська "Земля")
<span>Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму,
Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.
Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна.
Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.</span><span>По-звірячому били,кидали кати нас за грати.
Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.
В українські серця вкарбувалися прокляті дати
І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.</span><span>Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.
Українці ми з нею, а не хохоли з давнини.
Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно:
І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.</span><span>Що ж скаженним душі чорнота притаманна,
Не холонить у них каменець яничарських сердець.
Україну роздерти-таке їх негідне завдання
І до ради нової вести нас ізнов, як овець.</span><span>Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна.
А нам воля і праця, і небо свое голубе.
Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.
Збережемо ж її, українці, а, значить, себе!
</span><span />
