<span>Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму, Аж в очах потемніло від спалахів тої зорі. Занедужали ми, занедужала наша Вітчізна. Навіть вогник свободи жевріє лише – не горить.</span><span>По-звірячому били,кидали кати нас за грати. Йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди. В українські серця вкарбувалися прокляті дати І наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди.</span><span>Наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня. Українці ми з нею, а не хохоли з давнини. Від Петра до тепер познущалися з мови навмисно: І “браточки”, і ляхи, і твої, Україно,сини.</span><span>Що ж скаженним душі чорнота притаманна, Не холонить у них каменець яничарських сердець. Україну роздерти-таке їх негідне завдання І до ради нової вести нас ізнов, як овець.</span><span>Ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить Україна. А нам воля і праця, і небо свое голубе. Батьківщина одна,наша матінко кревна,едина. Збережемо ж її, українці, а, значить, себе! </span><span />
Мій однокласник Дмитро дуже щедрий й доброзисливий.Він у вільну хвилину допомагає татові.Дмитро дуже лубить тварин,але батьки не дозволяют йому завести собаку тому він бавиться з собакою старшого брата.Також він допомагає собакам які немають господаря.
Коли я забуваю ручку чи ще дощу він завжди прийде на поміч.
-Привіт, Марійко! - Привіт, Оленка - Як ти провела свої канікули. - Дуже добре. Я плавала в морі, каталась на роликах, відпочивала. А ти як? - Дуже класно. Теж плавала, каталась на велосипеді, плавала на кораблі. Мені дкже сподобалось моє літо. - Мені теж дуже сподобалось моє літо, але на жаль час дуже швидко пролетів - Ну тоді до завтра. -До завтра. Бувай -Буввй