Гра "Гуси-лебеді"
В гру грає група дітей. Спочатку вибирають хто буде мама-гуска і вовк, а решта дітей - гусенята. На одній стороні майданчика стає мама-гуска, напроти неї діти гусенята, а вовк розташовується збоку. Гра починається. Мама кличе гусей, вони починають бігти до неї, а вовк в цей час швидко намагається ловити гусенят. Гра продовжується поки вовк не виловить всіх гусей.
***
<span>Гуси, випроставши крила (витягнувши руки в боки), летять через луки додому, а вовк, почувши гусей, вибігає, заступає їм дорогу, намагаючись піймати їх (торкнутися рукою). Пійманих гусей вовк веде до себе. Після трьох-чотирьох перебіжок підраховуються піймані гуси. Потім вибираються нові вовк і пастух, і гра триває.</span>
Тому що часто запливають на людні морські узбережжя
<span>Мій робочий день починається о сьомій
годині ранку. Я прокидаюсь, вмиваюсь, одягаюсь, снідаю і о восьмій
годині виходжу до школи. Перший урок починається о восьмій тридцять. У
школі я вивчаю різні предмети: математику, українську мову, історію. На
уроках я уважно слухаю вчителів, відповідаю на їхні запитання, виконую
вправи та завдання. На перерві можна трохи відпочити, поговорити з
друзями, з'їсти яблуко. Двічі на тиждень я ходжу на тренування з
баскетболу.
Після школи йду до дому. Обідаю з бабусею і сідаю виконувати
домашнє завдання. Ще раз читаю те, про що йшлося в класі, потім вчу
правила, роблю вправи, вчу вірші. Закінчивши уроки, збираю зошити та
підручники на наступний день.
Робочий день закінчено. Можна погуляти з друзями.
</span>
Я вважаю, що мені поталанило, тому що я розумію та люблю поезію. Ну, звичайно, не всю. Бувають і погані вірші. До того ж смаки людей різноманітні, як і поетичні твори.
Мені ближче сучасні поети. Зараз читати нові вірші допомагає Інтернет. Часто знаходжу там твори, які подобаються. Імен авторів я потім, мабуть, не згадаю. А от поезії залишаються в пам'яті.
Звичайно, я люблю українську класичну поезію. Справжнім генієм є Тарас Шевченко, і рівних йому немає. Дуже ніжна та водночас бунтівна, сильна поезія Лесі Українки. “Ще не було епохи для поета, але були поети для епох” - ці слова точно про них написала Ліна Костенко.
Також прекрасна лірика Максима Рильского та Володимира Сосюри. А які чудові вірші про кохання писав наш поет Павло Тичина! Читаєш та відчуваєш, що вони неначе торкають струни серця.
