В родительном падеже чего ? пирога - индейская лодка
Протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині.Улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.У думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. Так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «Думі про козака Голоту». Народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. Козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.Частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у Туреччину і Крим з метою визволення полонених. Вічною славою увінчали себе гетьман Сагайдачний і кошовий отаман Іван Сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.У часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. У цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — Іван Богун, Данило Нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. І коли гине хтось з козаків, як загинув Данило Нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся Україна. Так, наприклад, за «преславним» Морозенком «вся Вкраїна тяж-ко-важко плаче».У пісні «Гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про Пилявську битву, що відбулася в 1648 році на Волині. У цій битві прославився Максим Кривоніс, якого в пісні названо Перебийносом:А Перебийніс водить немало —Сімсот козаків з собою.Рубає мечем голову з плечей,А решту топить водор...Одним з улюблених героїв історичних пісень і дум є Богдан Хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення України високо оцінив наш народ. В особі Хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення України від польських завойовників і встановлення її державності. В образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. У пісні «Чи не той то хміль» Хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». Широко розкрито образ Богдана і в думі «Хмельницький і Барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. Хмельницький, на відміну від Барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.Козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність України оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.
Потому что Соловей любил свободу и весь мир, а также бедных людей, которые нуждались в нем. Он, конечно, обещал прилетать к императору, когда ему будет скучно, тоскливо. Предназначенье соловья: помогать и любить природу, А это только можно делать будучи свободным.
ГЛАВА ТРЕТЬЯ. ПЕСНЬ ГОЛОДАПоначалу день сулил удачу. За ночь не пропало ни одной собаки, и Генри с Биллом бодро двинулись в путь среди окружающего их безмолвия, мрака и холода. Билл как будто не вспоминал о мрачных предчувствиях, тревоживших его прошлой ночью, и даже изволил подшутить над собаками, когда на одном из поворотов они опрокинули сани. Все смешалось в кучу. Перевернувшись, сани застряли между деревом и громадным валуном, и, чтобы разобраться во всей этой путанице, пришлось распрягать собак. Путники нагнулись над санями, стараясь поднять их, как вдруг Генри увидел, что Одноухий убегает в сторону.— Назад, Одноухий! — крикнул он, вставая с колен и глядя собаке вслед.Но Одноухий припустил еще быстрее, волоча по снегу постромки. А там, на только что пройденном ими пути, его поджидала волчица. Подбегая к ней. Одноухий навострил уши, перешел на легкий мелкий шаг, потом остановился. Он глядел на нее внимательно, недоверчиво, но с жадностью. А она скалила зубы, как будто улыбаясь ему вкрадчивой улыбкой, потом сделала несколько игривых прыжков и остановилась. Одноухий пошел к ней все еще с опаской, задрав хвост, навострив уши и высоко подняв голову.Он хотел было обнюхать ее, но волчица подалась назад, лукаво заигрывая с ним. Каждый раз, как он делал шаг вперед, она отступала назад. И так, шаг за шагом, волчица увлекала Одноухого за собой, все дальше от его надежных защитников — людей. Вдруг как будто неясное опасение остановило Одноухого. Он повернул голову и посмотрел на опрокинутые сани, на своих товарищей по упряжке и на подзывающих его хозяев. Но если что-нибудь подобное и мелькнуло в голове у пса, волчица вмиг рассеяла всю его нерешительность: она подошла к нему, на мгновение коснулась его носом, а потом снова начала, играя, отходить все дальше и дальше.Тем временем Билл вспомнил о ружье. Но оно лежало под перевернутыми санями, и, пока Генри помог ему разобрать поклажу. Одноухий и волчица так близко подошли друг к другу, что стрелять на таком расстоянии было рискованно.Слишком поздно понял Одноухий свою ошибку. Еще не догадываясь, в чем дело, Билл и Генри увидели, как он повернулся и бросился бежать назад, к ним. А потом они увидели штук двенадцать тощих серых волков, которые мчались под прямым углом к дороге, наперерез Одноухому. В одно мгновение волчица оставила всю свою игривость и лукавство — с рычанием кинулась она на Одноухого. Тот отбросил ее плечом, убедился, что обратный путь отрезан, и, все еще надеясь добежать до саней, бросился к ним по кругу. С каждой минутой волков становилось все больше и больше. бы остудить их. Обе собаки исчезли, и он прекрасно и проснулся.Откуда-то доносились людские голоса, скрип полозьев, нетерпеливое повизгивание собак.
