мама:-доча,выключи компьютер!
доча:-ну, мам, ну еще чучуть!
мама:-нет!
доча:-ну,мам, пожалуйста!
мама:-спать бегом!
доча:-бегу мам(
конец
Ще з давніх-давен церква вважалася символом духовного життя народу. Адже саме тут ми можемо побути наодинці з Богом, поділитися своїм горем, радістю, висповідати й очистити душу. Божий храм – це місце, де охрещують нове життя та відспівують померлих. На будівництво церкви завжди виділялися значні кошти, тому не дивно, що її називають еталоном серед об’єктів архітектури. Велич і розкіш соборів, особливо православних, справді вражає. Не винятком стала й перлина українського бароко – Андріївська церква. Андріївська церква, названа в честь апостола Андрія Первозванного, красується на пагорбі одного з найстаріших і найдивовижніших районів Києва – Подолі. Вона, безумовно, є вершиною творчості Бартоломео Растреллі. Живописність, розкіш декору, позолота – всі ці риси увібрала в себе велична споруда. Церква вражає виразністю та яскравістю, ніби її намалювали на тлі неба. Міцні стіни розташовані на стилобаті – основі комплексу церкви. Висота храму близько п’ятдесяти метрів. Інтер’єр виконано за допомогою різних видів мистецтва: архітектури, живопису, ліплення, а пишним декором оздоблено і вікна, і двері. Із зовнішньої тераси навколо споруди можна помилуватися мальовничими краєвидами. У мою пам’ять образ Андріївської церкви врізався після перегляду вічної кінокласики «За двома зайцями». Пам’ятаєте, як Голохвастов підіймався чавунними чорними сходами? А граків, які здійнялися хмарою, коли задзвонили дзвони? І все б добре, та дзвонів тут ніколи не було. А все через легенду. Кажуть, що під храмом затаїлося підземне море, яке розбудити зможе тільки гучний дзвін. І тоді течію вже не зупинити. Тому не варто ворушити минуле й перевіряти справжність таких давніх легенд. Сьогодні ж Андріївська церква – справжня окраса Андріївського узвозу.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/tvir-opis-andriyivskoyi-tserkvi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Павутинки(до роблять?)пропливають
пропливають (де?)високо у небі
павутинки пропливають (які?)білі
Ліс стояв в дорогому уборі,якого не вигадає ні одна людина.І все те диво світилось,блищало,сипало діамантами,переливалось,іскрилось.Ні одна картина влітку не може прирівнятись до цієї зимової.
Серед лісу виднілась хатинка.Мабуть ,для лісника.Вона була прикрита білим товстим м,яким снігом.Коло хатинки була прогалина. На ній наче хто розкинув квітник:кущики бузини,папороті,бур,яну.Все було схоже на квітки з срібла.Це був тихий,мрійний сон заснулого лісу.
<span>І ось одного весняного дня прийшла до лісу дівчинка. Вона побачила дивовижну квітку і довго не відходила від неї.Вона не знала назви,тому зайшла в інтернет і побачила,що це конвалія.ЇЇ занесено в Червону книгу.Дівчинка помилувалася красою квітки,сфотографувала на пам’ять і вирішила йти додому ,не зірвавши її..А конвалія своєю голівкою покивала на знак подяки,що та незнищила її.Дівчинці було радісно та легко на душі,що вона зберегла красу рідної природи.</span>