У кіноповісті Олександра Довженка "Україна в огні" танкіст Василь Кравчина постає перед нами звичайним українським хлопчиною, з якого війна зробила чоловіка. Він виглядає набагато старше за свій реальний вік. Має зморшки на лобі. Він здоровий і сильний. Справжній танкіст, готовий захищати вітчизну, рятувати друзів. Сам Василь родом з під Кам'янець-Подільського.
Коли автор описує Василя Кравчину, він детально зображує його погорілий від пожеж одяг, зморшки, міцні й темні руки тощо.
Загальнолюдські цінності завжди були і будуть безумовною необхідністю в житті людини. Саме такі цінності створюють людину і роблять її відмінною від тварини. Існування цих цінностей може бути обумовлено різними причинами. Людина як біологічний вид наділена здатністю абстрактного мислення, тобто вона може замислюватися про сенс свого життя і робити з цього деякі висновки. Наприклад, люди прекрасно розуміють самі по собі і без жодного примусу, що поважати і з терпимістю ставитися до інших людей – це та загальнолюдська цінність, без якої людина просто не зможе існувати. З усього цього з часом виробилися цінності, закріплені в законодавствах багатьох країн, релігійні норми, а також філософські цінності – наприклад, «золоте правило моральності».
Кожна людина хоче доброго і хорошого ставлення до себе, а значить повинна ставитися так само і до оточуючих. Цей принцип точно так само важливий і потрібний у житті людини, як закони і релігійні норми, оскільки він робить життя людини і суспільства більш простим та справедливим.
<span>У лінивого що у дворі, те й на столі.
</span><span>Ліньки без хліба обідають.
</span><span>Під лежачий камінь вода не тече.
</span>Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.
Маленька праця краща за велике безділля.
Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
У лінивого піч до спини пристала.
Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
<span>“Віруси – неклітинні форми життя”
Основними формами життя на Землі є організми клітинної будови. Цей тип
організації характерний для всіх видів живих істот, за винятком вірусів,
які розглядають як неклітинні форми життя.
Віруси настільки малі, що лише в кілька разів перевищують розміри
великих молекул білків. Віруси мають розміри 10—275 нм. їх можна
побачити лише під електронним мікроскопом. Вони легко проходять крізь
пори спеціальних фільтрів, що затримують усі бактерії і клітини
багатоклітинних організмів.
Віруси були відкриті у 1892 р. російським фізіологом рослин і
мікробіологом Д. І. Івановським під час вивчення хвороби тютюну.
Віруси — збудники багатьох хвороб рослин і тварин. Вірусними хворобами
людини є кір, грип, гепатит А (хвороба Боткіна), поліомієліт (дитячий
параліч), сказ, віспа тощо.
Під електронним мікроскопом різні види вірусів мають форму паличок або
кульок. Окрема вірусна часточка складається з молекули нуклеїнової
кислоти (ДНК або РНК), скрученої в клубок, і молекул білка, розміщених у
вигляді своєрідної оболонки навколо молекули кислоти (капсид).
Віруси не здатні самостійно синтезувати нуклеїнові кислоти і білки, з
яких вони складаються. Розмноження вірусів можливе лише в разі
використання ферментних систем клітин. Потрапивши у клітину, віруси
змінюють і перебудовують обмін речовин у ній, внаслідок чого клітина
починає синтезувати молекули нових вірусних часточок. Поза клітинами
віруси переходять у кристалічний стан, що сприяє їх збереженню.
У житті вірусів можна виділити такі етапи: прикріплення вірусу до
клітини, вторгнення вірусу в клітину, латентну стадію, утворення нового
покоління вірусів, вихід віріонів. У латентну стадію вірус ніби зникає.
Його не вдається виявити або виділити з клітини, але в цей період уся
клітина синтезує необхідні для вірусу білки і нуклеїнові кислоти, в
результаті чого утворюється нове покоління віріонів.
Проникнення вірусу в клітину організму хазяїна розпочинається із
взаємодії вірусної часточки з поверхнею клітини, на якій є особливі
рецепторні ділянки. Оболонка часточки вірусу має відповідні прикріпні
білки, які "впізнають" ці ділянки.
Саме цим зумовлена висока специфічність вірусів стосовно клітинхазяїв:
часто віруси уражують лише певний тип клітин якогось виду організмів.
Так, вірус поліомієліту уражує лише нервові клітини людини, а вірус
тютюнової мозаїки — клітини листків тютюну.
Якщо часточка вірусу прикріплюється не до рецепторних ділянок, а до
інших місць на поверхні клітинихазяїна, то зараження останньої може і не
відбутися. Отже, наявність рецепторних ділянок на поверхні клітини
визначає її чутливість до того чи іншого виду вірусів.
Усередину клітинихазяїна вірус може проникнути різними шляхами. Часом
оболонки вірусних часточок зливаються з клітинною мембраною (як у вірусу
грипу), і ДНК виявляється у цитоплазмі клітини, іноді вірусна часточка
потрапляє в клітину шляхом піноцитозу, після чого ферменти
клітинихазяїна розщеплюють її оболонку і вивільняють нуклеїнову кислоту</span>
