Стихотворение «Разуверение» — яркий тому пример. В нем автор пытается
убедить неизвестную особу в том, что он уже не верит в любовь. Обращаясь
к избраннице, он просит ее: «Не искушай меня без нужны возвратом
нежности своей». Что именно произошло между влюбленными – неизвестно.
Однако это была не просто размолвка, а достаточно крупная ссора, во
время которой девушка, по-видимому, уязвила самолюбие Баратынского своею
холодностью и надменностью. Поэтому поэт решил поставить точку в этом
романе, хотя его избранница была уверена, что все обойдется. Но, увы, по
мнению поэта, к прошлому нет возврата, и он просит любимую: «Слепой
тоски моей не множь». Автор явно разочарован, он не привык, чтобы с ним
поступали подобным образом. И, в то же время, его самолюбие удовлетворено, потому что именно возлюбленная сделала первый шаг к примирению<span>.
Но она не нужна поэту, который давно уже расстался с иллюзиями. Поэтому
признается: «В душе моей одно волнение, а не любовь пробудишь ты».
Отвергая избранницу, Баратынский, тем не менее, остается в ней предельно
искренним и не утрачивает чувства собственного достоинства.</span>
Про повість Вольтера "Простак" <span>Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р.</span> <span>Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.</span>Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. <span>Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена<span> тавром</span> лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.</span><span> </span><span>Ідейний зміст повісті<span> Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.</span></span> <span>Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).</span> <span>В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".</span> <span>Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).</span> <span>Головна сюжетна лінія<span> — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів.</span></span> <span>Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.</span> <span>У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".</span>Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.<span>Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.</span>
Жизнь дана на добрые дела. Людям жизнь дана для того чтобы творить добро, помогать другим. Если человек не кому не помогает в своей жизни, то модна считать что он прожил ее зря. Так что давайте все будем помогать другим, творить добро, а не сидеть на месте и ничего ее делать.
"Теплый хлеб".
Ну тебя проявил сострадание и человечность.Он понял свою ошибку и исправил ее.Ведь он не бросил лошадь в обиде и думал о всех людях,а не только о себе.Таким поступком он показал свое настоящее "Я".