Про повість Вольтера "Простак" <span>Повість “Простак“ була написана Вольтером у 1767 р.</span> <span>Дія повісті "Простак" повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи.</span>Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно простежувалася його сатирична спрямованість. <span>Найголовніші риси головного героя – здоровий глузд і відвертість. Простак робить вчинки, які прийнятні з погляду природи, але суперечать моралі французького суспільства, представники якого вважають його досить дивним і навіть небезпечним. Чим глибше Простак знайомиться з французькою дійсністю, тим драматичнішим стає його конфлікт з нею. Поступово він розуміє, що навіть Біблію, джерело мудрості й добра, використовують як виправдання брехні, лицемірства, фарисейства, релігійних конфліктів. Чиста душа Простака, не позначена<span> тавром</span> лицемірства, прагне гармонії з собою та людьми, опирається фальші людських стосунків, тоді як інші й не помічають її.</span><span> </span><span>Ідейний зміст повісті<span> Вольтера – згубний вплив суспільства на “природну людину”, що і зумовило складність, багатогранність образу Простака, який протистоїть цивілізації, а не захоплюється нею.</span></span> <span>Головна суперечність твору: "Природна людина" — "штучна" людина (продукт цивілізації).</span> <span>В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечили здоровому глузду, природному єству людини: "Його розум, не викривлений помилками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають".</span> <span>Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобонами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів).</span> <span>Головна сюжетна лінія<span> — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів.</span></span> <span>Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Своїми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різноманітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів.</span> <span>У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напали на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозволом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте "природний розум" не міг знайти спільної мови ні з "державним розумом", ані з "конфесійним розумом".</span>Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релігійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егоїстична позиція, що вела до особистого збагачення.Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його моральнішим і щасливішим.<span>Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості католицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім.</span>
Ассказ о ненависти, ненависти ко всему, что связано с Прошлым, нанависти к цивилизации. Цивилизация разрушила Землю: "Как мы дошли до такого состояния? Города - груды развалин, дороги от бомбежек - словно пила вверх-вниз, поля по ночам светятся, радиоактивные..." Люди ненавидят войну, но они еще и ненавидят искусство... Чтобы показать свои чувства к той самой цивилизации, они демонстративно уничтожают памятники искусства. Страшная история... Но все-таки хочется надеяться... Да, надежда все еще есть... надежда в хорошее, что все изменится, воплощена в мальчике Томе, который восхищается портретом "Мона Лизы", разорванном на кусочки... Мне так и хочется ответить всем словами одного из героев рассказа: "Не торопитесь. Вот увидете: еще появится башковитый человек, который ее подлатает (цивилизацию). Попомните мои слова. Человек с душой". Мальчик Том именно такой человек С ДУШОЙ! Еще не все потеряно Подробнее на livelib.ru: <span>https://www.livelib.ru/work/1000907207/reviews-ulybka-rej-bredberi</span>
есть такая поговорка Не откладывай на завтра то что можно сделать сегодня дела нельзя забывать делать потому что завтра тебе будут делать и ибо неудобно или просто у тебя не будет времени делать свои дела которые ты мог делать тогда завтра Так что лучше всё сделать заранее потом у тебя будет больше свободного времени и ты сможешь его Отложить на свои прогулки или ещё что-то другое
1. Рассказ солдата о богатырях - героях Бородина. 2. Настроение отступавших солдат и их готовность к бою. 3. Ночь перед боем. 4. Утро, день и вечер Бородинской битвы. <span>5. Вера и надежда рассказчика в силу и непобедимость русского войска.</span>
Взгляд гринева, честного, непредвзятого, искреннего человека, помогает увидеть в Пугачёве не злодея, сложную, незаурядную личность,позволяет понять и по достоинству оценить руководителя восстания.