Записки могут много рассказать иностранцам о настоящей России, т. к. они написаны "с натуры". Автор создавал их, опираясь на собственные знания и ощущения, которые получил от жизни в российской глубинке, в деревне. Он рассказывает о простых людях, работягах, охотниках, сильных и выносливых женщинах, о военных и пахарях. У каждого героя есть прототип, с которым автор лично общался. Пейзажи, которые описывает автор и обстановка жилища - всё это было реальным. Поэтому записки - это правдивые картины России.
<span>«Енеїда» І. П. Котляревського належить до травестійного жанру [від італ. переодягати], в якому використовується сюжет певного твору для зображення зовсім іншого, ніжу оригіналі, життя. Героїчний зміст оригіналу письменник подає в зниженому, жартівливому плані. Таким чином урочисто-піднесена розповідь перетворюється на бурлескну.</span><span>Назва твору пов’язана з ім’ям головного героя — Енея. За грецько-римською міфологією, Еней — син дарданського царя Анхіза і богині Афро-діти, один із героїв Троянської війни, оспіваної Гомером (VIII—VII ст. до н. є.) в «Іліаді» й «Одіссеї».</span>Еней є говним героєм поеми. Але Еней не сам, з ним усюди і завжди його вірні побратими-троянці. Яким же зображує І. П. Котляревський головного героя?Еней — відважний, хоробрий ватажок, який повів своє військо до Латинської землі. Автор, хоча іноді й за допомогою не дуже шанобливих епітетів, але з любов’ю змальовує його:Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний Завзятіший од всіх бурлак. Еней здатний і на бійку, і на розваги, і на «дипломатичні стосунки» з Ла-тином, Ацестом, Евандром та іншими царями; вміє майстерно танцювати, любить випити і погуляти.Портретний образ Енея зустрічаємо на сторінках поеми багато разів. Автор то милується ним:Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь, На нього всі баньки п’ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк — не боявсь. А то змальовує у досить-таки непривабливому вигляді: Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови, І ввесь обдувся, як барило,Еней у Котляревського і ланець, і поганець, «мутив, як на селі москаль». Він — призвідця і злодіяка всіляких витівок і бешкетів. У мирний час Еней любить добряче почастуватися хмільним, усмак поїсти, до втоми погуляти, досхочу виспатись. За розвагами й пиятикою він забуває навіть мету свого життя — побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадати йому про це. Енеєві притаманні й інші людські слабкості.<span>Разом з тим він наділений і досить симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь» (тобто дотепний), доброзичливий, легко сходиться з людьми. Еней — вимогливий і суворий начальник, але добрий і справедливий, постійно дбає про своїх гольтіпак-троянців, тужить за загиблими. У скрутну хвилину, як справжній запорожець, звертається за правдою до громади.</span>
Ннннннн6ннннгггбщпитоироаллалаллабабадаббабаббаюаббабаюаю
2Татьяна Ларина - девушка из провинциальной дворянской семьи. Имение Лариных расположено по соседству с деревней Евгения Онегина.
Татьяна - бедная, простая девушка. Ее семья намного беднее, чем семья Онегина:
"Влюбленной, бедной и простой..."
Татьяна живет с матерью и младшей сестрой Ольгой в своем имении. Отец Татьяны умер:
"... Заняться старшею сестрой..." (Татьяна - старшая сестра)
"...Отец ее был добрый малый, / В прошедшем веке запоздалый ..." (отец)
Татьяна - печальная, молчаливая и боязливая девушка. Она избегает общества людей:
"...Дика, печальна, молчалива, / Как лань лесная, боязлива, / Она в семье своей родной / Казалась девочкой чужой. / Она ласкаться не умела / К отцу, ни к матери своей..."
"... Да та, которая грустна / И молчалива..."
"... очень мило поступил / С печальной Таней наш приятель..."
Татьяна Ларина задумчива и замкнута. Она любит бывать в одиночестве:
"...часто целый день одна / Сидела молча у окна..."
"... Задумчивость, ее подруга / От самых колыбельных дней..."
Татьяна любит природу. Ей нравится гулять одной по лесу:
"... И все грустит она / Да бродит по лесам одна..."
"...Она, как с давними друзьями, / С своими рощами, лугами / Еще беседовать спешит..."
В детстве маленькая Татьяна не играла в куклы и не веселилась с другими детьми:
"...Но куклы даже в эти годы / Татьяна в руки не брала..."
"...И были детские проказы / Ей чужды..."
"...страшные рассказы / Зимою в темноте ночей / Пленяли больше сердце ей..."
"...Она в горелки не играла, / Ей скучен был и звонкий смех, / И шум их ветреных утех..."
При этом Татьяна умна и образованна, любит читать книги и гулять на природе
"...Ей рано нравились романы; / Они ей заменяли всё..."
