Михаил Юрьевич Лермонтов Бородино – Скажи-ка, дядя, ведь недаром Москва, спаленная пожаром, Французу отдана? Ведь были ж схватки боевые, Да, говорят, еще какие! Недаром помнит вся Россия Про день Бородина! – Да, были люди в наше время, Не то, что нынешнее племя: Богатыри – не вы! Плохая им досталась доля: Не многие вернулись с поля… Не будь на то господня воля, Не отдали б Москвы! Мы долго молча отступали, Досадно было, боя ждали, Ворчали старики: «Что ж мы? на зимние квартиры? Не смеют, что ли, командиры Чужие изорвать мундиры О русские штыки?» И вот нашли большое поле: Есть разгуляться где на воле! Построили редут. У наших ушки на макушке! Чуть утро осветило пушки И леса синие верхушки — Французы тут как тут. Забил заряд я в пушку туго И думал: угощу я друга! Постой-ка, брат мусью! Что тут хитрить, пожалуй к бою; Уж мы пойдем ломить стеною, Уж постоим мы головою За родину свою! Два дня мы были в перестрелке. Что толку в этакой безделке? Мы ждали третий день. Повсюду стали слышны речи: «Пора добраться до картечи!» И вот на поле грозной сечи Ночная пала тень. Прилег вздремнуть я у лафета, И слышно было до рассвета, Как ликовал француз. Но тих был наш бивак открытый: Кто кивер чистил весь избитый, Кто штык точил, ворча сердито, Кусая длинный ус. И только небо засветилось, Все шумно вдруг зашевелилось, Сверкнул за строем строй. Полковник наш рожден был хватом Слуга царю, отец солдатам… Да, жаль его: сражен булатом, Он спит в земле сырой. И молвил он, сверкнув очами: «Ребята! не Москва ль за нами? Умремте ж под Москвой, Как наши братья умирали!» И умереть мы обещали, И клятву верности сдержали Мы в Бородинский бой. Ну ж был денек! Сквозь дым летучий Французы двинулись, как тучи, И все на наш редут. Уланы с пестрыми значками, Драгуны с конскими хвостами, Все промелькнули перед нами, Все побывали тут. Вам не видать таких сражений!.. Носились знамена, как тени, В дыму огонь блестел, Звучал булат, картечь визжала, Рука бойцов колоть устала, И ядрам пролетать мешала Гора кровавых тел. Изведал враг в тот день немало, Что значит русский бой удалый, Наш рукопашный бой!.. Земля тряслась – как наши груди; Смешались в кучу кони, люди, И залпы тысячи орудий Слились в протяжный вой… Вот смерклось. Были все готовы Заутра бой затеять новый И до конца стоять… Вот затрещали барабаны — И отступили басурманы. Тогда считать мы стали раны, Товарищей считать. Да, были люди в наше время, Могучее, лихое племя: Богатыри – не вы. Плохая им досталась доля: Не многие вернулись с поля, Когда б на то не божья воля, Не отдали б Москвы!
1.Дія роману про Робінзона Крузо відбувається в а) 14 ст. б)17 ст. в)19ст. Робінзон прожив на безлюдному острові а)18 р. б)20 р. в)28 р. 3.Скільки років було Діку Сенду, коли він став юнгою на кораблі: а)10 б)8 в)11 4.Літери “С В” на ошийнику Дінго означали а) судно “ Вальдек”; б) Семюель Вернон; в) “Сміливий воїн” Також можна взяти до уваги ще й ці питання: 1. Як створював свій роман Ж.Верн «П’ятнадцятирічний капітан”?;
2. Як Ж.Верн описує рослинний світ Африки в романі?;
3. Наскільки різноманітно описав Ж.Верн тваринний світ Африки в романі;
4. Де народився письменник?;
5. Як стати «юним капітаном»?
Якщо не підійшли подивіться ще ці питання : 1. Жуль Верн - автор пригодницьких науково - фантастичних творів
2. Що, з точки зору Жуля Верна, означає бути «справжньою людиною»?
3. Чого навчили вас герої роману?
4. Розкриття таємниці літер «С» і «В».
5. Відкривачі нових земель, мандрівники. Хто з них є героями роману?
6. Які риси, на вашу думку, необхідні людям, котрі потрапили в складну та незвичну ситуацію?
7. Які риси характеру допомогли героям подолати всі складні перешкоди?
8. Дослідження маршруту подорожі членів екі¬пажу «Пілігрим».
9. Які географічні відкриття ви зробили для себе?
10. Що вас найбільше вразило в мандрівці героїв?
11. Чому Жулю Верну так важливо було розповісти про рослинний і тваринний світ Африки?
12. Що нового і з яких галузей науки ви дізналися з роману «П'ятнадцятирічний капітан»?
13. Як виражена позиція автора щодо природних багатств?
14. Доведіть, що роман «П'ятнадцятирічний капітан» є науково-популярним.
Головний герой повісті — підліток Павлусь. Скільки пригод випало на його долю! Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір'ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб урятувати її,, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду!
