<span>У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем. Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив", ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю". Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.</span>
Пряник можно засунуть под рубаху, бегать и слышать, как конь лягнет копытами в голый живот
<span>В этот сборник вошли восемь замечательных произведений Д.Н. Мамина-Сибиряка из цикла «Аленушкины сказки». Писатель создал их специально для своей маленькой дочки Аленушки и вложил в них свою любовь и тепло. Произведения, составившие эту книгу, знакомы многим поколениям читателей. Это «Сказка про храброго Зайца – длинные уши, косые глаза, короткий хвост», «Сказочка про Козявочку», «Умнее всех», «Сказка про Комара Комаровича – длинный нос и про мохнатого Мишу – короткий хвост», «Притча о Молочке, овсяной Кашке и кошечке Мурке» и другие. Книга позволит маленькому читателю соприкоснуться с прекрасным, волнующим миром природы и животных.</span>
1.Если вы о самом первом приеме Ростовых,когда день рождения Наташи,то персонажи там такие,точно не помню,но главные:Наташа Ростова-именинница,мама ее,отец,Николай Ростов,Соня,Пьер Безухов,тетка дальняя Наташи приезжает,Борис Трубецкой,мама его и прочие гости,родственники
2.Этот вопрос не пойму,объясните лучше
3.Манера поведения в доме их такова,что все у них строится на любви,понимании,позитиве. Там все друг другу всё открыто говорят в глаза(когда Пьер приходит,его немного так осуждают),там постоянный смех,искренность,теплота,уют,т.е. атмосфера настоящей,примерной семьи.
4.Авторское отношение разное:к светскому обществу он не испытывает положительных эмоций,т.к. у большинмтва маски,большинство думают о своем лишь положении,играют,а к другим персонажам,например,Пьер,Наташа..он поддерживает их за то,что они искренние,честные,умеющие показывать эмоции,поддержать
